Яким вийшов «Лімб» Кирила Половінка у кіноверсії?
Роман Кирила Половінка «Лімб. Місце загублених душ» готують до екранізації — короткометражний фільм за мотивами книжки зняв режисер Арсеній Семчук. У центрі його версії — історія Кирила та Світлани. Що з роману потрапило на екран, яку сцену Кирило найбільше хотів побачити у фільмі та до чого тут ядерна тривога й потоп на знімальному майданчику? Зазирніть за лаштунки зйомок і дізнайтеся, яким вийшов «Лімб» у кіноверсії!

______________________________________________________________________________________________________________________________
Кириле, коли ти писав Лімб, чи уявляв, що ця історія колись опиниться на екрані? Якою була твоя перша реакція, коли тобі запропонували екранізувати роман?
Уявляв, це було як еротичні фантазії — лишається тільки в моїй голові та нікуди далі не йде. Там екранізований “Лімб” виглядав якимось артхаусом в ч/б, формату 4:3.
Моя перша реакція? Спочатку подумав, що це прикол, але Прядко (вона мені переслала інформацію) зазвичай приколи вставляє в коментарях на редактурі, а не в месенджері. Пам’ятаю точно, що посміхнувся. Ще пиво пив в той момент. У “Лімба” якийсь пивний вайб: коли з ним стається щось знакове, я в цей момент потягую пінне. Просто цікаве співпадіння.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, а що тебе самого так зачепило в «Лімбі»? Пам’ятаєш, який момент або образ змусив подумати: хочу зняти про це фільм?
Почну з того, що цю книгу мені порадила прочитати моя одногрупниця, подруга та друга режисерка фільму, назвавши її надзвичайно цікавою для екранізації, та ще декілька слів, але то вже не для інтервʼю))
Чесно кажучи, я вже не пам’ятаю конкретного моменту, коли вирішив, що хочу екранізувати його. Це відбувалося поступово, під час читання я постійно уявляв, як ті чи інші сцени могли б виглядати на екрані, ця історія для мене була дуже кінематографічною. А коли я дізнався, що наше наступне завдання в університеті — екранізація літературного твору, зрозумів, що це знак.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Кириле, чи є сцени, які тобі особливо хотілося побачити у фільмі?
Фінальний “сільський махач” (так епізод називався в синопсисі). Цікаво було б побачити монтаж та гоп-хореографію. Але, так розумію, короткометражка не про це, що навіть добре, бо це моя далеко не улюблена сцена. Насправді найбільше цікавить хімія між Кирилом та Свєтою. Це сцени, які не про репліки, а міміку, погляди, рухи. Бачив на фото акторів — гарні.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, у «Лімбі» дуже цікавий світ: дворові правила, кримінальні розбірки, бійки, алкоголь і чорний гумор. Як ти працював над тим, щоб усе це мало переконливий вигляд у кадрі? І яку атмосферу хотів створити для глядача?
Чесно, для «Лімбу» такий хронометраж - це дужеее мало і щоб передати всю атмосферу та історію, треба набагато більше часу.

______________________________________________________________________________________________________________________________
Кириле, хоча місто в «Лімбі» не назване прямо й постає радше ефемерним, у ньому всі впізнають Донецьк. Наскільки свідомо і детально ти спирався на цей прототип? І чи обговорювали ви з Арсеном, як передати атмосферу цього міста у фільмі?
Я писав про місто та спогади в яких виріс — так, це було свідомим рішенням. При цьому я хотів зобразити район міста універсальним, який пасує будь-якому в Україні. Арсен ніц не питав по контенту, а я не нав’язувався. Мені ніхто не розказував як писати власну книгу, тому чого я мушу режисерові пояснювати як треба знімати його ж кіно?
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, а як ти шукав акторів для головних ролей? Чи збіглося твоє уявлення про персонажів із тим як їх зрештою втілили актори?
Спочатку я дещо інакше уявляв головних героїв, але в процесі пошуку акторів моє бачення трохи змінилося. Із пошуком деяких із них мені допомогла друга режисерка.
Чи збіглося моє уявлення про персонажів і як втілили це актори? Думаю, так. Але, знову ж, остаточне слово за глядачем. Загалом, я задоволений нашим акторським складом і вважаю, що він досить органічно вписується у світ цієї історії.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Кириле, чи є персонаж із «Лімбу», якого тобі особливо цікаво було побачити в екранізації?
Мабуть Саша — найбільш колоритний та гротескний. Насправді було б цікаво побачити усю четвірку, а точніше співвіднести матеріал з моєї голови з баченням акторів.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, яка сцена виявилася найскладнішою під час зйомок? А яку, навпаки, було найбільше в кайф знімати?
Найскладнішими, напевно, були сцени у квартирі. Через певні обставини нам довелося адаптуватися до ситуації та змінювати деякі рішення вже під час зйомок. На жаль, не все із запланованого вдалося втілити, але загалом я задоволений тим, що в нас вийшло.
А сцена, де особисто я найбільше кайфанув — це сцена зі Світланою в клубі, тут вже не даю сильно спойлерів, згодом все побачите)
______________________________________________________________________________________________________________________________
Кириле, твій головний герой доволі незвичний для свого оточення: він багато читає, має інтелектуальні інтереси, але водночас добре знає дворові правила й живе в зовсім іншому середовищі. Чому тобі було цікаво створити саме такого персонажа?
Якщо відкинути стереотипне уявлення про гопників, Кирило Деміденко — звичайнісінький хлоп, який пристосувався. В тусовці було багато людей, які читали, але чомусь ніхто не вірить, що гопота так робила (стереотип). Нульові, у тебе вдома один телевізор на всю квартиру, який зайняли предки, телефони без ігор з midi-поліфонією, є вільний час — що робити? Книжки рятували. Фраза з книги про “Ден може тільки запиздіти до смерті” — не вигадка. Був серед нас один такий, який “гладко стелив” та через це наводив жаху на бидлоту. Такий собі бард з DnD, який заюзав сувій залякування. Інтелект та харизма — страшне поєднання.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, короткометражний фільм і роман на 250+ сторінок дають зовсім різні можливості для розповіді. Що довелося залишити за кадром, а що ти вирішив показати по-своєму? І з яким відчуттям хотів би залишити глядача після перегляду?
Як я вже казав, за кадром залишилося дуже багато. У своєму фільмі я вирішив зосередитися саме на історії Кирила та Світлани. Звісно, довелося відмовитися від багатьох сюжетних ліній і персонажів, але мені хотілося не просто переказати книгу, а показати цю історію через власне бачення. Після перегляду я хочу, щоб глядач не просто поставив крапку на цій історії разом з титрами, а щоб в нього було ще над чим замислитися.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Коли й де можна буде подивитися фільм? Вже можна щось розповісти про його вихід?
Перший показ буде 21 грудня, в моєму університеті, на іспиті з режисури, далі будуть ще анонси, їх буду публікувати в інстаграмі.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Арсене, можеш розповісти про цікаві факапи зі зйомок, кумедні моменти на майданчику чи інші несподіванки під час роботи над фільмом?
Напевно, найбільш мені запамʼяталося те, як в кінці першого знімального дня хакнули додаток «Тривога» та оголосили ядерну тривогу, було, м'яко кажучи, надзвичайно несподівано)) А в другий, поки я набирав воду для реквізиту в кадрі, я професійно забув закрити кран до кінця і трішки затопив локацію, але все наче як обійшлося.
Ну і з факапів не можу не згадати не працюючий фокус, через який ми втратили 2 години, а я — ще декілька нервових клітин)
Загалом пригод нам вистачило. Дякую всій команді за те, що ми все це пережили!)

______________________________________________________________________________________________________________________________
