«Люди постійно порівнювали її зі святими й героями...», уривок із мемуарів принца Гаррі «Запасний»
Світ сколихнув останній сезон серіалу «Корона» від Netflix — драматична і делікатна екранізація, що розкриває історію численних трагічних подій, які переживала королівська родина. З втрати розпочинаються і мемуари принца Гаррі «Запасний». Як автокатастрофа та смерть матері знищила дитинство принца? Як переживали непоправну втрату у королівській родині? І як це, коли увага всього світ була прикута до трагедії? Дивіться серіал і читайте теплий уривок з мемуарів принца про його любов до мами, принцеси Діани.
Моя мама була принцесою з ім’ям античної богині, але всі ці назви здавалися мені слабкими, вони не передавали суті. Люди постійно порівнювали її зі святими й героями — від Нельсона Мандели до Матері Терези і Жанни д’Арк, — але всі ці порівняння теж не вхоплювали суті, хоч у них було багато любові й поваги. Моя мама, одна з найпопулярніших і найвідоміших жінок світу, не вкладалася у повсякденні слова, це правда. Водночас у моїй свідомості вона залишалася чимось дуже яскравим, живим і відчутним — я бачив її так само чітко, як лебедя на озері. Чув її сміх так само виразно, як спів птахів у деревах. Як таке може бути? Я багатьох речей не пам’ятаю — коли вона загинула, я був ще дитиною. Тим більшим дивом здається те, що я пам’ятаю: сліпуча усмішка, вразливі очі, дитяча любов до кіна, музики, одягу, солодощів — і до нас. Вона так нас із братом любила. Несамовито — так вона сказала в якомусь інтерв’ю.
Знаєш, мамо... це взаємно.
Вона здавалася всюдисущою. Можливо, з тих самих причин, з яких її важко було описати словами, — вона випромінювала світло. Чисте й тепле світло. А як можна описати світло? Навіть Ейнштейну довелося поламати над цим голову. Недавно астрономи вперше побачили в дуже глибокому космосі несподівану зорю — її назвали Еарендель, староанглійською мовою це означає «ранкова зоря». До неї мільярди мільярдів кілометрів, імовірно, вона вже давно згасла. Еарендель ближче в часі до Великого вибуху, ніж до появи галактики Чумацький шлях, у якій ми живемо. Проте вона була настільки яскрава, що ми досі бачимо її світло.
Такою була моя мама.
Ось чому я завжди її бачив і відчував. А в той квітневий день — як ніколи.
Я прийшов у Фрогмор-гарденс під маминими знаменами — хотів миру. Понад усе я хотів миру. Для себе, для моєї сім’ї — і для неї.
Люди забули, наскільки сильно моя мама прагнула миру. Вона об’їхала світ кілька разів уздовж і впоперек, пробивалася через мінні поля, обнімала хворих на СНІД, втішала сиріт війни — докладала всіх зусиль, аби десь запанував мир. І я знаю, як вона хотіла бачити мир між своїми хлопчиками. Між нами двома і Па. Між усією сім’єю.
