Менеджмент в умовах невизначеності: обов'язкові інструменти успішного підприємця
16 березня в Києві, у книгарні Readeat, відбулася презентація книги «Менеджмент в умовах невизначеності. Business Intelligence для ТОПів» за участі автора низки книжок у галузях стратегічного, фінансового та ризик-менеджменту підприємств, професора, консультанта в області стратегічного управління і фінансового менеджменту Володимира Савчука. Модератором події виступив власник видавництва Лабораторія Антон Мартинов. Про мету створення книг, менеджмент, роль невизначеності в житті людей і три фактори гарантованого успіху — читайте в матеріалі!
Чому ви вирішили обрати тему невизначеності?
Люди зазвичай негативно сприймають невизначеність, вони її бояться. Більшості здається, що вона їм надає по голові. Але невизначеність існує з самого початку, від неї нікуди не сховатися й не дітися, то може час зрозуміти, які в неї плюси? Бо невизначеність дає не тільки по голові, вона також дає можливості.
Я написав цю книгу першочергово для того, аби висвітлити феномен невизначеності. Цікавий збіг, що водночас це стало головною темою мого дослідження в британському університеті. Відповідно, досліджуючи, я вносив отриману інформацію в книгу, аби кожен міг використати цю інформацію із користю. Я задумав серію книг, першою з яких є «Менеджмент в умовах невизначеності», як таку собі невелику, але корисну бібліотеку підприємця.
Яку ідею ви закладали в створення цієї серії книг?
Для відповіді на це питання доречно буде згадати метафору про головне стратегування, яку мені розповів один друг. Є уявна карета, в яку запряжено трьох коней, якими керує візник. Але при цьому кожен кінь несе свою конкретну функцію й відповідає за конкретний фактор: середній — це стратегія, той, що ліворуч — фінанси, а кінь праворуч — ризики. Головною ідеєю, що проходить крізь всі чотири книги цієї серії, є посил, що візникові не потрібно глибоко вивчати те, що знають його коні. Та водночас він має розуміти, що йому треба цими конями керувати, бо всі вони біжать у різні сторони. І щоб їх об’єднати, слід коней розпрягти й гарно натренувати бігти разом.
Що ви думаєте про метод проб і помилок?
В моїх колег з’являється поняття радикальної невизначеності. Це дуже цікава тема, яка виникла нещодавно. Існує певна доктрина, яка називається «Imperfectionism». Якщо пояснити її в кількох словах: скільки би ви не витратили часу на роздуми, ви ніколи не зможете знайти ідеального вирішення своєї проблеми, яке абсолютно всіх влаштує. Фраза «ніщо не ідеальне» означає, що ви так чи інакше маєте постійно розвиватися. Ми ніколи не будемо ідеальними, і це такий собі виклик. Ця доктрина добре вписується в усе те, чим я займаюся, вона йому надає певне підґрунтя.
Головне ідея тут ось у чому: якщо ви зараз щось плануєте на майбутнє, будуєте великі плани — не затягуйте, не бійтеся зайвий раз, а починайте діяти вже. Бо слід розуміти, що ідеальними бути все одно неможливо.
Що перемагає в постійній боротьбі у світі сучасного менеджменту: soft skills чи hard skills?
Ця суперечка в певному розумінні безсенсовна, адже обидва типи навичок активно використовують і виокремити серед них більш вагомий тип важко. Здебільшого успіх гарантують три фактори: перший — уміння працювати сумлінно й тяжко (hardwork), другий — удача (luck), і третій фактор, про який я сам дізнався не так давно, — безумовна віра в те, що ти досягнеш результату (believe). Якщо ви звернете увагу на всі ці критерії, то стане швидко зрозуміло, що всі вони є «м’якими» навичками.
Всі ці принципи — hardwork, luck & believe — я не придумав. Це питання статистики. Я вивів їх, досліджуючи історії становлення дуже успішних людей. Для мене успіх — це статистичний феномен, який інтегрально закріплений. В мене був один опонент, який говорив: якщо ти сумлінно й важко працюєш, удача тебе завжди знайде. Я на власному досвіді переконався, що це не завжди працює. Тож для мене це насамперед статистика, а не філософський висновок, виведений із певним посилом.
На які інструменти, на вашу думку, слід звернути увагу українському бізнесу?
Корпоративне управління ESG (environmental, social, governance) — це видозмінений елемент sustainability (сталого розвитку). Коли ми говоримо про sustainability — це стосується всієї планети, а коли переходимо в бізнес — виходить ESG.
Кожного разу, під час прийняття рішень в умовах невизначеності треба аналізувати дані. Також дуже важливою схемою, яку, втім, доволі важко реалізувати, є спосіб мислення вірогідностями. Тобто розуміти, що навкруг тебе невизначеність і ти не можеш нічого гарантувати, але водночас співіснувати та взаємодіяти з нею. В цьому насправді нема нічого нового. Або все буде із крайнощів у крайнощі, або так, як є. Якщо мати на увазі певний набір вірогідностей — це допоможе більш тверезо дивитися на світ.
Коли ми переможемо, нам потрібно буде залучати західні ресурси, і для цього доведеться приймати їх правила гри. Як ви думаєте, до чого нам треба готуватися?
Це окрема тема, про яку можна багато говорити. На жаль, робити це з оптимізмом зараз важко, бо статистика, яку я маю, не дуже втішна. Зараз всюди багато говорять про сталість, але не всі розуміють і відчувають, що воно таке. Більшість просто хоче заробити на цій показній сталості: висвітлити ніби вони хороші, витривалі, роблять гарні речі, і саме тому потребують фінансування. Не так багато людей розуміють, що це реальна спроба зберегти майбутнє нашого життя загалом.
Зазвичай менеджмент, зокрема український, на жаль, несе дуже короткочасні критерії, і для нього сталість — просто черговий сучасний вигук. І от із цим треба щось робить, серйозно працювати, певно, всім нам. Це той самий випадок, коли було б добре, аби діти змалечку розуміли, що їх майбутнє — майбутнє планети й соціуму також.
