Порятунок Нобелівського лавреата: як союзники вирвали з лап нацистів одного з найвидатніших науковців світу, а той узяв і помер у вантажному відсіку літака
Секрети у вчених були завжди. Але ніколи ще таємниці не були настільки життєво необхідними, як під час Другої світової війни. У розпалі роботи над створенням атомної бомби керівники Мангеттенського проєкту були стурбовані, дізнавшись, що нацистська Німеччина випереджає союзників у ядерних дослідженнях, а Гітлер міг змінити хід війни, маючи лише кілька кілограмів урану. Тому було зібрано групу науковців спеціального призначення «Алсос», яка шпигувала, саботувала і навіть вбивала членів страшного Уранового клубу нацистської Німеччини. Занурені в темний світ міжнародного шпигунства, ці вчені, солдати та прості люди відіграли життєво важливу роль у запобіганні одній з найпохмуріших сторінок в історії людства. «Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни які, стали на заваді атомній бомбі Гітлера» — це найкраща книга про науку 2019 року за версією NPR Science Friday, яка невдовзі вийде друком у видавництві Лабораторія. Публікуємо уривок з книжки.
Позаяк дипломат Ернст фон Вайцзеккер відбув плести інтриги у Ватикані, у Берліні не лишилося нікого, хто оберігав би Данію. А в 1943 році ситуація там стрімко погіршувалася. Натхненні лютневою перемогою радянців під Сталінградом, наступні кілька місяців данські партизани вели активну підривну діяльність. Нацисти помстилися, розстрілявши політичних в’язнів і захопивши королівський палац Амалієнборг. Як наслідок, у серпні почалися повсюдні страйки робітників, і Гітлеру урвався терпець. Відносна свобода данських євреїв завжди здавалася йому «огидною», і він вимагав виправити ситуацію. Тож у середині вересня гестапівці увірвалися до копенгагенського Центру єврейської громади і взяли звідти одну-єдину річ — список з іменами й адресами. Готувалася масштабна облава.
Утім, на відміну від інших облав нацистів, ця мала хороший кінець. Данські партизани спромоглися на справжній подвиг: у ніч першого жовтня вони допомогли 8000 євреїв — а це 95 % єврейського населення Данії — зникнути. Більшість тікала морем: сідали на човни, баржі та понтони і пливли через крижану протоку Каттегат до Швеції. Наступного ранку в Копенгаген наїхали гестапівці й були приголомшені — буквально всі люди з їхнього списку зникли, включно з Нільсом Бором.
Насправді Бор утік ще дві ночі тому — друг сім’ї, який працював клерком у Гестапо, натрапив на ордер про його арешт і попередив науковця. З огляду на сувору комендантську годину — всіх, кого з настанням ночі ловили на вулиці, розстрілювали — Бор із дружиною полишили домівку ще в обід, прихопивши всього одну валізу на двох. Пройшовши кілька кварталів, вони побачили на розі чоловіка. Той кивнув — сигнал діяти за планом. Вони подалися до поля на краю міста, а звідти до узбережжя — там вони заховалися в маленьку хижу і прочекали до опівночі. Врешті-решт прибув риболовний човен, і подружжя поповзло до нього по піску. Їх хутко доправили до Швеції — там останні кілька годин вони поспали у порожній в’язничній камері. Сини Бора з їхніми сім’ями втекли разом з усіма наступної ночі. А його онуку переправив один шведський посадовець — заховав її у кошик для покупок.
На жаль, у Стокгольмі на Бора чатувала не менша небезпека, ніж у Копенгагені. Гестапо, розлючене від того, що пошилося в дурні, наказало схопити його за всяку ціну. Данським охоронцям Бора доводилося перевозити його з місця на місце і вдаватися до хитрощів, щоб здихатися шпигунів. Одного разу таксі привезло його на конспіративну квартиру шведської розвідки — там він піднявся на горище і виліз на дах. Прокравшись дахами кількох сусідніх будинків, Бор дістався іншої конспіративної квартири, заліз у мансардне вікно і вийшов на вулицю, де на нього вже чекало інше таксі.
Ситуацію ускладнювало ще й те, що Бора було неможливо заховати. Він мав гігантську показну голову, а його неповторну фізіономію знали в усій Скандинавії. Що гірше, Бор не хотів залягати на дно. Він постійно бігав на зустрічі зі шведськими міністрами і клопотав про допомогу Данії. Охоронці повсякчас втовкмачували йому про обачність, але Бор був невиправним базікою і постійно забував про те, що переховується. Щоразу як дзвонив телефон, він кидався до нього і казав: «Це Бор». Втомившись від цих витівок, данці звернулися по допомогу до шведських посадовців. Утім, шведи вважали небезпеку перебільшеною. «Це Стокгольм, а не Чикаго», — сказав один і засміявся. На це данський чиновник відповів, що краще американський гангстер, ніж гестапівський офіцер.
Не отримавши допомоги від шведів, данці зважилися на ризиковий крок — переправити Бора до Великої Британії. Щоб не порушувати нейтралітету Швеції, Королівські ВПС муситимуть зняти з літака — De Havilland Mosquito — все озброєння. Також «москіту» доведеться летіти небезпечно високо, щоб оминути німецькі зенітні батареї у Норвегії, — але це все одно безпечніше, ніж тримати Бора у Стокгольмі. Тож 5 жовтня няньки Бора непомітно посадили його в автівку (його сім’я лишилася) і повезли в аеропорт. О 22:00 вони заштурхали його на борт і, не бажаючи привертати увагу до літака, вшилися. Повернувшись додому щасливим і виснаженим, головний данський охоронець Бора щедро налив собі склянку шампанського і, безсилий, заснув.
Через годину до нього у двері постукали. Боячись найгіршого — літак розбився? нацисти його збили? — охоронець кинувся до дверей. На порозі стояв Бор. У літака виникли проблеми з двигуном — протікало мастило, — і його довелося садити. Бор безтурботно впіймав таксі і, забувши про небезпеку, самотужки й без поспіху повернувся у Стокгольм. Охоронець затягнув Бора у квартиру і всю ніч просидів з револьвером перед його кімнатою.
Данці домовилися про ще один політ наступної ночі, але друга спроба обернулася ще більшим фіаско. Перед вильотом члени екіпажу видали Бору парашут, рятувальний жилет і сигнальні ракети — на випадок, якщо їх зіб’ють над морем. Також йому показали, як користуватися кисневою маскою. Бор сидітиме на матраці в негерметичному бомбовому відсіку, а позаяк летіти доведеться дуже високо — щоб не дістали зенітки, — всім на борту знадобиться додатковий кисень. На жаль, під час інструктажу базікало-Бор так багато патякав, що нічого не запам’ятав. Що гірше, після злету він збагнув — стандартний льотний шолом не налазив на його гігантську головешку. Як наслідок, коли літак піднявся на небезпечну висоту і пілот через рацію в шоломі сказав Бору надягнути кисневу маску, той його не почув. За кілька хвилин після того, як літак піднявся на 6000 метрів, пілот знову зв’язався з Бором. У відповідь — мертва тиша. Він намагався знову й знову, але однаково марно.
Проминувши позиції німців, пілот спустився на придатну для дихання висоту, але Бор досі не подавав ознак життя. Ситуація, безперечно, гнітила: Союзники вирвали з лап нацистів одного з найвидатніших науковців світу, а той узяв і помер у вантажному відсіку літака. По приземленню наземний персонал відчинив двері й кинувся надавати вченому медичну допомогу — а Бор собі рівненько сидів, притомний і бадьорий. Я так добре поспав, сказав він і почав у всіх деталях про це розповідати.
Передзамовити книжку«Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни, які стали на заваді атомній бомбі Гітлера»
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratoria.pro: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн