10 деталей із серіалу «Гра престолів», які розкриваються лише читачам циклу «Пісня льоду й полум’я»
Серіал «Гра престолів» від HBO MAX оживив світ Джорджа Мартіна, але, як і будь-яка екранізація, у серіалі доводилося скорочувати й спрощувати багато аспектів оригінального циклу «Пісня льоду й полум’я». Деякі з цих деталей — дрібні, але є й ті, що кардинально впливають на сприйняття подій, персонажів і культури Вестеросу. Читачі книжок знають багатошарову історію та глибоке тло цих елементів, але глядачам може бути важко збагнути масштаб і значення певних подій, які шоуранери лише побіжно позначили, не пояснивши їх. Про ці деталі розповідаємо у матеріалі.
_______________________________________________________________________________________________________
10
Ріди та їхній зв’язок із Північчю
Рідова сім’я, особливо Міра та Джоджен, відіграють ключову роль у сюжетній лінії Брана Старка, але серіал суттєво зменшує їхню вагу. Ріди походять з унікального народу, що живе в болотах Перешийка і є надзвичайно відданим домові Старків. Батько Міри й Джоджена, Гоуланд Рід, був одним із найближчих друзів Неда Старка та єдиним, хто вижив у знаменитій битві при Вежі Радості — саме там народився Джон Сноу.
У серіалі показані Міра та Джоджен, але не вдається передати ні глибокий зв’язок між Рідами й Старками, ні їхню культурну значущість. У книжках вони відомі своїми містичними здібностями, партизанською тактикою. Також вважається, що Гоуланд Рід знає чимало таємниць, здатних перевернути Вестерос догори дриґом, але оскільки в серіалі він так і не з’являється, значна частина цієї інтриги губиться.
9
Порушення права гостинності пояснює наслідки Кривавого Весілля
Криваве Весілля — одна з найкарколомніших зрад у «Грі престолів», але його жах був би ще сильнішим, якби поняття права гостинності було розкрито чіткіше. У культурі Вестеросу, коли господар пропонує гостеві хліб і сіль, між ними встановлюється непорушний зв’язок гостинності. Убити когось після прийняття права гостинності вважається одним із найстрашніших гріхів, що гнівить і богів, і людей.
Читачам книг відомо, що порушення права гостинності тягне за собою суворі надприродні наслідки. Стара Нен розповідає історії про лордів, які порушили це право й були прокляті навіки. Після Кривавого Весілля землі Фреїв починають переслідувати невдачі, включно з таємничими смертями та зловісними знаменнями. У серіалі Криваве Весілля показано як стратегічну зраду, але в книжках це не просто підступ, а справжня зухвала наруга, що накликає божественну відплату.
8
Значущість Гарренхолу
Гарренхол — найбільший замок у Вестеросі, але його значущість виходить далеко за межі розмірів. Збудований королем Гарреном Чорним, він мав стати неприступною фортецею — аж доки Ейгон Завойовник разом із драконами не спалив його дотла. Відтоді замок вважається проклятим: кожна родина, що володіє ним, неодмінно зустрічає жахливий кінець.
У серіалі Гарренхол здебільшого слугує просто тлом подій, але в книжках він висить над історією, немов примара. Багато хто вірить, що замок населяють привиди. Його історія сповнена зрад та страждання. Перебування там Арʼї Старк у ролі слуги Тайвіна Ланністера — лише одна з багатьох тривожних історій, пов’язаних із цією проклятою фортецею.
7
Хто такий Бенджен Старк?
У серіалі Бенджена Старка показують як напівмертвого розвідника, який допомагає Брану та Мірі втекти від мерців, а пізніше рятує й Джона. Але в книжках персонаж значно загадковіший. Хоч цей таємничий мандрівник і допомагає Брану за Стіною, між ним і звичайними мертвяками є відчутні відмінності. У нього почорнілі руки, на ньому залишки одягу Нічної варти, і він не може пройти крізь Стіну — натяк на те, що якась магія його стримує. У серіалі Бенджен згадується це лише побіжно, й настільки невимушено, що більшість глядачів і не згадує про це пізніше, коли дракони Дейнерис раптово пролітають через Стіну. Захоплений мрець також перетинає Стіну без проблем, що робить магію у серіалі доволі непослідовною.
Фанати вже давно припускають, що Бенджен — це насправді давно загиблий брат Нічної варти, можливо, навіть легендарний Нічний Король (не плутати з Королем ночі із серіалу).
6
Пророцтво Обіцяного Принца
У серіалі пророцтво про Обіцяного Принца згадують лише побіжно — переважно через Мелісандру та її хибну віру в Станніса Баратеона, а пізніше — коли вона звертається до Дейнеріс. Але нічого суттєвого з цього не виходить. Читачі ж книжок знають це пророцтво як одну з центральних загадок усього сюжету. Воно розповідає про легендарного героя, який відродиться, щоб урятувати світ від темряви, і часто пов’язується з постаттю Азора Ахаї.
У книжках це пророцтво має багато нашарувань і деталізації, зокрема ідею про те, що обраний герой повинен володіти магічним мечем, загартованим кров’ю, — і принести в жертву когось із найдорожчих, щоб повернути світло після Довгої Ночі. Різні групи трактують пророцтво по-своєму: Рейгар Таргарієн вважав, що воно стосується його роду, а Дейнеріс бачила знаки, що вказують на неї. Серіал у підсумку просто відмовляється від цієї сюжетної лінії без розв’язки, залишаючи читачам набагато більше матеріалу для роздумів і теорій.
5
Винятковість Таргарієнів
Упродовж усієї історії Вестеросу правителі приймали ідею про те, що Таргарієни нібито стоять над законами цієї землі — особливо коли йдеться про шлюб, успадкування та правління. На відміну від інших шляхетних родів, Таргарієни укладали кровозмішувальні шлюби, щоб «зберегти чистоту крові» й утримати ген Драконолордів, а також часто обходили або повністю ігнорували вестероські традиції заради збереження влади.
Серіал частково визнає це, але не досліджує, наскільки глибоко ця ідеологія була вкорінена в їхньому правлінні. Читачі книжок знають, що Таргарієни утримували владу над Залізним Троном значною мірою завдяки цьому відчуттю власної винятковості, яке дозволяло їм виправдовувати дії, що знищили б будь-яку іншу династію.
4
Фатальна доля Сірого Хробака через метеликів Наату
Наприкінці «Гри престолів» Сірий Хробак відпливає на Наат — батьківщину Міссандеї — щоб жити там у мирі та захищати її народ. Однак читачі книжок знають, що це — смертельний вирок. Наат відомий своїми небезпечними метеликами, які переносять хворобу, смертельну для всіх, хто не народився на острові. Чужинці, які залишаються там надто довго, неминуче помирають від цієї недуги.
Телеверсія «Гри престолів» подає подорож Сірого Хробака як гірко-солодкий фінал, але у книжковому світі це виглядало б як трагічна іронія. Без Міссандеї, яка могла б його попередити, Сірий Хробак, ймовірно, навіть не здогадується про приховану небезпеку острова, що робить його сповнену надії мандрівку приреченою.
3
Табу на родовбивство у Вестеросі
У Вестеросі вбивства трапляються часто, але вбити члена власної родини вважається одним із найбільших табу. Кажуть, що боги карають родовбивць у таємничий спосіб, а суспільство ставиться до них із особливою зневагою. Це робить таких персонажів, як Рамсі Болтон та Еурон Грейджой, ще більшими чудовиськами: вони відкрито чинять родовбивство, але в телесеріалі майже не зазнають за це наслідків. Рамсі гине від рук Старків. Коронація Еурона на Залізних островах мала б сприйматися як величезний злочин, адже він убив власного брата, але залізнонароджені поставилися до цього абсолютно спокійно.
Серіал применшує силу цього вірування, тоді як у книжках це — ключова частина культури Вестеросу. Навіть Тайвін Ланністер, яким би безжальним він не був, не хотів би стати родовбивцею. В «Бурі мечів» Джейме та Тіріон ведуть розмову про можливі дії Тайвіна після арешту Тіріона за підозрою у вбивстві Джофрі. Джейме каже: «Батько — не з тих, хто прощає», а Тіріон відповідає:
І не родовбивця. Він ніколи не зможе змиритися з думкою про страту власного сина, навіть попри те, як сильно він мене ненавидить.
Хоч Тайвін і мріяв би позбутися Тіріона, він не хоче, щоб його вважали родовбивцею.
2
Байстрюки не повинні мати претензій на трон
Серіал доволі вільно обходить правила щодо байстрюків та успадкування, особливо у випадку Джона Сноу. У книжках статус байстрюка — особливо не визнаного — повністю позбавляє людину права успадковувати землі чи титули. Навіть легітимізація королівським указом не гарантує права на спадок. Люди Півночі ніколи б не проголосили Джона Королем Півночі, хоч би як вони його поважали.
У книжках Джон мертвий після того, як брати Нічної Варти його закололи, і видається вкрай малоймовірним, що він зрештою стане Королем Півночі.
1
Таргарієни не мають природного імунітету до вогню
Один із найвідоміших моментів серіалу — виживання Дейнеріс після кремації Кхала Дрого, що підкреслює уявлення про те, що Таргарієни невразливі до вогню. Проте читачі книжок знають, що це не так. Виживання Дейнеріс було унікальним, магічним випадком, а не вродженою рисою її крові. У книзі сказано: «Вогонь був її, вона заплатила за нього болем, плоттю та вірою. Він забрав її страх, сумніви, усе, що було Дейнеріс Штормонародженою, залишивши тільки неушкоджене». Як зазначив Джордж Мартін у 1999 році:
Народження драконів було унікальним, магічним дивом. Її називають Невразливою, бо вона увійшла в полум’я і вижила. Але це був одноразовий випадок. Таргарієни не були невразливими до вогню!
У книгах кілька Таргарієнів — зокрема Візеріс — гинуть у вогні, що доводить їхню вразливість. Зображення Дейнеріс у серіалі як повністю невразливої спрощує тонке магічне явище, яке відбулося лише одного разу. У «Битві королів» Дейнеріс обпалює руки, що є протилежністю того, як це показано у серіалі. Кожна з цих деталей додає глибини сюжету, яку випадковий глядач може не помітити або неправильно зрозуміти. Хоча серіал безперечно дарує безліч незабутніх моментів, читачі книжок знають, що світ Мартіна багатший на легенди та історію, які можуть розкритися у Вітрах зими.
_______________________________________________________________________________________________________
Джерело: cbr.com
_______________________________________________________________________________________________________
