Від аналітики до співвідчуття: новий підхід до змін

Поділитись

20 серпня 2026, Чт

Співзасновник Presencing Institute і автор концепції сенсоприсутності Отто Шармер стверджує, що наша здатність зосереджувати увагу допомагає формувати світ. Ми звикли аналізувати, що робимо і як, але майже ніколи не аналізуємо з якого внутрішнього стану ми діємо. І саме в цьому криється ключ до справжніх трансформацій. «Основи теорії U. Основні принципи та застосування» – посібник, що пропонує конкретні методи занурення: зупинитися, відпустити звичні сценарії, побачити систему зсередини й дозволити новому народитися. Це шлях від «я» до «ми», від контролю до співтворення, від егоцентричного мислення до екосистемного бачення світу. Ділимося уривком із видання.

Теорія У

Співвідчуття: сприйняття реальності з периферії системи

Після того, як у колі чільної групи зародиться спільний намір, настає черга формування команди для глибинної інноваційної подорожі крізь стадії співвідчуття, приСутності, прототипування й інституалізації. Склад чільної групи (до 5 якої часто входять виконавчі спонсори) й команди (людей, що втілюють усе в життя), як правило, збігаються. У малих системах цей збіг може дорівнювати 100 %, проте в більшості складних структур відсоток нижчий.

Суть співвідчуття полягає в тім, щоби вибратись із власного кокона. Наші віртуальні кокони (ехокамери соціальних мереж), інституційні кокони (організаційні ехокамери), а також власні кокони нашої приязні (люди, з якими ми любимо проводити час) утримують нас у світі автоматичного відтворення: усе незмінне, усе як завжди. По суті, співвідчуття — це про занурення в нові контексти, дотичні до вашої ситуації, проте досі вам невідомі.

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Принципи

Сформуйте максимально ідейну основну команду

Украй важливо, щоб основна команда відображала розмаїття ключових груп стейкхолдерів, залучала необхідні таланти і спеціалістів, а також на весь період подорожі (чи то чотири, шість, чи навіть дев’ять місяців) наділяла проєкт найвищою пріоритетністю.

Ось контрольний перелік пунктів для стартового заходу, які вперше згуртують основну команду.

Що — що ви хочете створити
Чому — чому це важливо
Як — процес, що проведе вас до мети
Хто — ролі й обов’язки всіх ключових гравців
Коли й де —дорожня карта.

Додатковими елементами запуску зазвичай є злагодження команди, натхненний оратор, який уособлює майбутнє, оновлені рушійні сили, ключові питання й навчальні подорожі, а також «мінітренінг» із проведення діалогових інтерв’ю та практик сприйняття.

Вирушайте в навчальні мандри до місць найвищого потенціалу

Навчальні подорожі єднають людей із середовищем й ідеями, що дотичні до творення ймовірного майбутнього. Глибинна мандрівка зміщує операційне бачення зсередини звичного світу (такого собі інституційного кокона) до незнаних зовнішніх просторів, що дивують новизною, свіжістю, бентегою та захватом. Метою цього занурення є аж ніяк не бенчмаркінг. Ці подорожі покликані відкрити учасникам доступ до глибинних рівнів дійсності в її зародку шляхом спостереження за практичними діями через повне занурення. Цей процес поєднує в собі тіньове спостереження, участь і діалог.

Спостерігайте, спостерігайте, спостерігайте: приглушіть свій голос суджень і з’єднайтеся з відчуттям дива

Як відомо, Чарльз Дарвін, батько сучасної теорії еволюції, скрізь носив із собою записник, куди нотував спостереження й дані, які йшли в розріз із його теоріями й очікуваннями. Він чудово розумів, що людському мозку властиво миттєво забувати те, що не вписується в його звичні рамки. Коли в 1989 році впала Берлінська стіна, уряди Заходу поквапились заявити, що ця подія виявилась украй несподіваною та ніхто не міг сподіватися такого геополітичного зрушення. Чи було це правдою? Всього два тижні напередодні ми з Катрін і групою міжнародних студентів відвідали Східний Берлін, де спілкувалися з представниками офіційної системи, а також із пересічними активістами рухів на захист громадянських прав. Під час розмови із членом опозиційного руху, дослідник миру Йоган Ґальтунґ запропонував на загал побитись об заклад, що Берлінська стіна впаде ще до кінця 1989 року. На парі не пристав жоден із членів опозиційного руху. Ми, студенти Ґальтунґа, також не бачили свідчень скорої руйнації східноєвропейського соціалістичного ладу. Прогнози вченого здавалися нам дещо неточними, ба навіть надуманими. Що ж, ми помилялися. То чому Ґальтунґ, який на момент подорожі володів тими самими даними, що й усі ми, дійшов такого чіткого висновку, поки решта нас вовтузились із каламутним баченням типу «з одного боку — з іншого»?

Основна відмінність полягала не в обсязі знань, якими він володів, а в іншому баченні, у більш вишколеному способі звертати увагу. Він опанував здатність приглушати власні усталені судження й пильно вдивлятись у реальність, що була прямісінько перед ним.

Лиш відсторонившись від суджень, ми можемо відкритись відчуттю дива. В зачудуванні криється сприйняття світу за межами автоматичного відтворення. Зачудування й подив — зерня, з якого проростає процес U, виводячи нас з-за ґрат ментальних установок і досвідів минулого.

Практикуйте глибинне слухання та діалог: єднайтесь із іншими, відкривши розум і серце

Взаємодіючи з іншими людьми й обставинами, відкривайте всі чотири «канали» слухання: слухайте, виходячи з того, що вже знаєте; з того, що вас дивує; із цілісного сприйняття; і з того, що за вашими відчуттями прагне народитися (із цілісності, що постає).

Якось раз я запитав Елеанору Рош із Університету Каліфорнії, як мені з’єднатися із цілим, на що вона відповіла: «Серцем». Серце, за її словами, «у будь-якій традиції споглядання є не емоційним, а глибоко йогічним ядром». Суть глибинного слухання полягає в тім, щоби перетворити своє серце й почуття на органи сприйняття. Саме тоді, на думку Рош, «сприйняття починає відбуватися із цілісності».

Колективне сенсотворення: використовуйте театр соціальної приСутності і втілене пізнання

Колективне сенсотворення навчальних подорожей відбувається у два етапи. Першим є тривалий період вишколеної уваги до всіх голосів і досвідів на полі. Приміром, підбиваючи підсумки навчальної подорожі, ми насамперед просимо учасників навести ключові цитати з їхніх розмов із стейкхолдерами, які розвішуємо на стінах, мов картини в мистецькій галереї. Мовчки прогулявшись цією «галереєю», команда разом розмірковує та намагається з’єднати основні думки з рештою їхніх спостережень.

Наступна практика називається «Голоси з поля». Ми стаємо чи сідаємо в коло, відтак розмовляємо автентичними голосами людей, яких зустріли. Хтось скаже: «Я соціальний підприємець, і маю дуже чітке бачення, однак не можу його як годиться донести». І так по черзі. За тим, вислухавши всі голоси, учасники записують почуте і свої спостереження, а після тридцятихвилинної прогулянки й розмови з партнером діляться одне з одним своїми міркуваннями і враженнями, згодом повертаючись до обговорення назрілих тем.

Буває, ми мостимося в коло і креслимо по центру карту цілої системи стейкхолдерів. Тоді люди зненацька підводяться й починають промовляти від імені зацікавленої сторони, чий автентичний голос вони прагнуть відтворити в залі. Цей процес ми називаємо «фільмом про поточну реальність». Правил усього два: не вживатись у власну роль і неодмінно відображати виключно свої досвіди, що б ви не розігрували. Завдяки цьому процесу ви дізнаєтесь, як вашу роль сприймають і переживають інші.

Який би процес для осмислення навчальної подорожі ви не обрали, найважливішою є ваша вишколена увага послідовно до всіх голосів і проявів поля. Вишколити свою увагу означає навмисно приборкати свої наміри вплести власні інтерпретації чи рішення. Лиш вгамувавши їх, можна почути такий бажаний голос «поля». Проте дані з поля не зможуть промовляти до вас, якщо ваш мозок буде надто заклопотаний формуванням думок і пошуком рішень.

Якщо суть першої стадії колективного осмислення полягає в пильній увазі до проявів поля, то на другій стадії вже відбуваються зрушення. На тім етапі ми даємо змогу полю, себто колективному розуму, промовляти до нас.

На другій стадії під нашою орудою існує розмаїття методів й інструментів, зокрема сценарне й системне мислення, а також світове кафе. Проте найбільш дієвим, поза сумнівом, є Театр соціальної приСутності (Social Presencing Theater — SPT). Розроблений разом із моєю колегою, а заразом і очільницею SPT, Араваною Гаяші, цей метод поєднує усвідомленість, театр соціальних наук і системні розстановки. Саме слово «театр» походить від грецького кореня theatron, що буквально означає «місце для перегляду» або «споглядання». Ціллю SPT є проявлення глибинних структур соціального поля, а також процесу їхнього розвитку. На другій стадії винятково помічними є дві практики руху співвідчуття: 3D- (із залученням об’єктів) і 4D-моделювання (із залученням SPT).

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Практики

В інститутах і суспільствах сьогодення існує багато механізмів автоматичного відтворення. На противагу їм техніки співвідчуття використовують міць спільного бачення й діалогу, у такий спосіб залучаючи бездіяльні ресурси колективної творчості. У процесі співвідчуття це здійснюється шляхом дотримання низки описаних нижче практик.

Практика 1

Відібравши ключових стейкхолдерів, проведіть із ними діалогічне інтерв’ю, під час якого поставте себе на їхнє місце і спогляньте власну роботу з їхнього погляду. Напередодні кожної такої розмови на якусь хвилю пориньте в тишу, щоб зібратися намірами. Ось, приміром, чотири запитання, що їх новоспечені директори міжнародних компаній ставлять під час інтерв’ю своїм стейкхолдерам: керівникам, клієнтам, командам і мережам:

Яким є ваше найважливіше прагнення, і як я можу допомогти його втілити? (Навіщо я вам?)
За якими критеріями ви будете оцінювати, наскільки успішним був мій внесок у вашу справу?
Якби протягом наступних пів року я мав змогу змінити дві речі в межах своєї зони відповідальності, які саме зміни принесли б вам найбільшу цінність та користь?
Чи є (коли так, то які) системні бар’єри, що можуть завадити виконавцям моєї ролі чи функцій задовольнити ваші вимоги й очікування? Що стоїть поперек нашого шляху?

Практика 2

Навчальні подорожі ведуть нас до місця найвищого потенціалу. Запитайте себе ось що: з перспективи майбутнього, яке ви прагнете створити, які люди й місця найімовірніше зможуть просвітити вас щодо цього майбутнього та шляхів його втілення? Зазвичай мандри з глибоким зануренням найкраще проводити в маленьких групах до п’яти людей (так, щоб команда могла поміститися в одній машині). Такі подорожі включають тіньове спостереження, діалог і, за можливості, безперервну участь у діяльності. Підготовка й підбиття підсумків чітко дисципліновані, структуровані та своєчасні. Під час глибинного занурення кожен член команди веде щоденник і використовує онлайн-інструменти для звітування в режимі реального часу та з метою міжкомандної взаємодії.

Перед кожним візитом:

Зберіть актуальну інформацію про об’єкт, який маєте намір відвідати.
Дайте зрозуміти, що прагнете розмовляти / спостерігати із затінку / працювати з людьми.
Складіть разом із командою опитування (але не вагайтеся від нього відхилятися).
Проведіть короткий тренінг з ефективних практик спостереження й відчуття.
Розподіліть ролі й підготуйте подарунки на знак вдячності.

Після кожного візиту:

Не перевіряйте смартфони до завершення підсумкових роздумів.
Заплануйте час для негайних групових міркувань.
Протягом роздумів зосередьтеся на побаченому й відчутому. Ось кілька прикладів запитань, якими можна скористатися: