Вплив соціальних мереж на рівень щастя
У чому ключ до щасливого життя? Це питання, яке хвилює усіх нас і на яке намагається відповісти найдовше й найуспішніше дослідження щастя. Майже 80 років пішли на з’ясування формули задоволеності життям, гарного самопочуття, здоров’я та довголіття. Керівники Гарвардського дослідження розвитку дорослих Роберт Волдінґер і Марк Шульц представляють науковий погляд на те, що робить нас щасливішими у різному віці та від чого найбільше залежить наш добробут. Публікуємо уривок з книги «Щасливе життя» в матеріалі.
Соцмережі та віртуальні способи взаємодії залишаться з нами та, мабуть, непередбачувано розвиватимуться. Спостерігаючи, як суспільства по всьому світу дають раду цим технологічним змінам, чи можемо ми щось зробити у власному житті, щоб посилити хороше та зменшити погане?
На щастя, маємо деякі дані. Важливо, як людина використовує ці майданчики, і в нас є кілька базових рекомендацій, які ви можете застосовувати сьогодні:
По-перше, спілкуйтеся з іншими.
Одне важливе дослідження показало, що ті, хто використовує фейсбук пасивно, просто читаючи та гортаючи стрічку, почуваються гірше за тих, хто активно спілкується з іншими користувачами та коментує дописи. До схожого висновку дійшли у дослідженні в Норвегії, одній з «найщасливіших» країн на планеті. Норвежці дуже активно використовують фейсбук, особливо діти, й одне дослідження виявило, що ті діти, які користувалися фейсбуком переважно для спілкування, почувалися краще. Діти, які використовували соцмережу, щоб спостерігати, мали більше негативних відчуттів. Ці результати не є дивними: ми знаємо, що люди, які частіше порівнюють себе з іншими, менш щасливі.
Ми завжди порівнюємо своє внутрішнє життя із зовнішнім життям інших людей. Іншими словами, ми постійно порівнюємо свої негативні та позитивні переживання, чудові дні й жахливі, відчуття впевненості та незахищеності з рафінованими версіями життя, що їх нам показують інші. Найпомітніше це відбувається у соцмережах, де ми розміщуємо тільки фото веселощів у ресторані чи відпочинку на пляжі, але зрідка врівноважуємо їх реальністю сварок за столом чи поганим самопочуттям із похмілля. Цей дисбаланс означає, що коли ми порівнюємо наші життя і картинки, які нам показують інші, легко відчути, що щасливе життя десь інде.
По-друге, користуючись соцмережами, аналізуйте самопочуття.
Коли йдеться про соцмережі, потрібен диференційований підхід. Що добре для когось, може не підходити вам. Тому, коли ви обмірковуєте свої онлайн-звички, важливо, як ви почуваєтеся. Просидівши пів години у фейсбуку, чи ви виходите з нього сповненими енергії? Почуваєтеся виснаженими після тривалого серфінгу інтернетом? Увага до змін у своєму настрої після певного часу у фейсбуці чи твітері може підказати вам правильний напрям. Наступного разу, коли ви «залипнете» у соцмережах, зробіть паузу та прислухайтеся до себе: як ви почуваєтеся?
По-третє, зверніть увагу, як сприймають ваше користування соцмережами важливі для вас люди.
Спитайте вашого партнера, якої він думки про ваше користування телефоном. Як позначаються на ньому/ній ваші онлайн-звички? Чи є певні години чи заняття — за сніданком, після вечері, у машині, — коли він/вона не отримує вашої повної уваги та присутності? Як щодо ваших дітей? Дорослі часто припускають, що це переважно діти немов приклеєні до екранів, але діти часто скаржаться на одержимість смартфонами своїх батьків. Самі ви не завжди можете це усвідомлювати; можливо, потрібно спитати.
Наостанок, влаштовуйте відпочинок від технологій. Як саме, залежатиме від способу вашого життя, але якщо на деякий час прибрати технології зі свого життя, можна зрозуміти, як вони на вас впливають. Щоб побачити ефект, у науці використовують контрольну групу для порівняння з експериментальною групою. У вашому житті може знадобитися контрольний період. Як ви почуваєтеся від ігнорування соцмереж протягом чотирьох годин? Якщо ваш телефон недоступний, ви більш присутні з людьми, яких любите? Після дня без соцмереж почуваєтеся менш навантаженими, менш втомленими?
Щоразу, коли ми беремо смартфон чи заходимо в інтернет, ми водночас збільшуємо свою потенційну зону спілкування та підвищуємо свою вразливість. Найліпше, що ми можемо вдіяти — спробувати зрозуміти, як обидві частини цього рівняння накладаються на наше життя, та докласти всіх зусиль, щоб максимізувати хороше і зменшити погане.
У нас є вирішальна перевага над усіма технологічними гігантами: війна за нашу увагу відбувається на нашій території, буквально в наших розумах. І там її можна виграти.
