Автори Лабораторії: Юлія Лаба про роботу над книжкою «Найкраще «найгірше», що могло статися»

Любовні історії з життя рідко бувають ідеальними, зате часто смішними, незручними і дуже впізнаваними. Саме з таких моментів і складається сучасний український ромком: трохи іронії, трохи хаосу і багато гачків, за які ми чіпляємось, радісно впізнаючи себе! Ділимося розповіддю авторки Юлії Лаби про процес роботи на другою книжкою, «Найкраще «найгірше», що могло статися» (ви ж уже читали першу, «Усі персонажі вигадані. Або ні», правда?)

_______________________________________________________________________________________________________

Що було найцікавішим під час роботи над книжкою?

Писати з досвідом, хай навіть невеликим - це зовсім інші відчуття. 

Якщо першу книгу я писала інтуїтивно, то з другою в мене вже виробилася певна система, скрипт. Я знала, що я хочу отримати у фіналі і як саме це можна зробити. Навіть редагування виявилось цікавішим, бо коли редакторка пропонувала видалити якісь уривки у першій книзі, мені було трохи шкода. А з другою я вже сама виділяла уривки (навіть цілий розділ) які видавалися зайвими й не відчувала жалю. Взагалі, коли знаєш, що робити і як, то працювати над книгою значно цікавіше.

Який персонаж здивував вас під час написання роману? Як саме?

Лесик. Я боялася писати його POV, бо не знала чи зможу передати “чоловічий голос” та стиль мислення. Але він якось одразу заговорив своїм голосом і не створював мені проблем. Мабуть, у цьому весь Лесик. Він не створює проблеми, він їх вирішує)

Чи є сцена або момент, у який ви самі закохані як авторка?

Найулюбленіші сцени - це посиденьки біля озера, святкування Нового року у сім’ї Деол та одеський дворик. Бо всі ці сцени - про сім’ю та підтримку. Про те, що не обов’язково бути ідеальним, щоб тебе приймали.

Поділіться кількома цитатами, які передають настрій книжки 

Хто без гріха — йдіть згрішіть і не морочте голови.

Якщо принцеси й замикалися у вежі (чи в моєму разі в підвалі) з драконом, то лиш для того, щоб дочекатися справжнього принца, який їх порятує.

Тож до двадцяти п’яти років довелося позбутися двох ілюзій: перша — що дорослі роблять те, що хочуть, друга — що коли я стану архітекторкою, то створюватиму щось на кшталт Саґрада Фамілія.

У світі, який обожнює планування, я почуваюся як вічний баг. Мозок генерує думки з шаленою швидкістю. Це як феєрверк у банці — якщо не дати йому виходу, він зірве кришку.

Моя «Темниця» — мій бастіон самотності й контролю (тут може трохи перегнув) — упала, розсипалася картковим будиночком від самого лиш її погляду. А на руїнах стояла вона. Хитра, небезпечна і збіса гарна.

Він розумів цю форму тихої, ненав’язливої дружби, де комфорт вимірюється не кількістю сказаних слів, а тим, що тебе не намагаються переробити.

Іноді хотілося сховати її від усього світу, щоб ніхто не скористався цією м’якістю. Щоб ніхто не розбив її рожевих окулярів склом усередину.

Вони завжди трималися разом, та я ще не звик, що вони тримаються за мене.

Мая єдина пішла стежкою батьків й обрала медицину. Сподіваюся. Бо якщо Ліля чи Настя раптом вирішать стати лікарями, я молитимусь, щоб ніколи не захворіти.

Чомусь після невдалих побачень я завжди опинялась у «Диких лисицях». Ноги самі несли. Може, то просто звичка, м’язова пам’ять. А може, тому, що Лесик без зайвих запитань наливав чай або щось міцніше — залежно від масштабів катастрофи.

Друзі, ми лише друзі. Ага, друзі — срака в напрузі.

Барні не париться про майбутнє чи про те, наскільки він хороший хлопчик для своєї шкіряної. Барні бачить булку — Барні їсть булку. Будь як Барні!

Ми чудові друзі, але в ліжку як виделка й розетка — всунути можна, але не варто.

Вона могла заткнути дірку в корпусі «Титаніка» голіруч, якби від цього залежало життя чи здоров’я людей, яких вона любить. Бути серед цих людей — привілей.

І хоч від цієї фрази в моєї мами стався б серцевий напад, якби він запропонував мені стрибнути з моста — я б стрибнула.

Ну, надія на секс — вона як той ховрашок у полі: ти її не бачиш, але вона є.

Парадокс наших стосунків (чи що воно там у нас було) полягав у тому, що ми — дві абсолютно автономні системи. Я спокійно живу своїм життям, а вона — своїм. Та варто нам опинитися в одному закритому приміщенні, як мені стає фізично важко тримати дистанцію.

Часом треба зробити три кроки назад. Для розбігу.

Спойлер: я знову не померла. Смерть, вочевидь, вирішила, що зі мною надто багато мороки, тому просто постояла поруч, перевірила графік і пішла.

Мені просто подобалося їхати з ним у машині, дивитися на його профіль, сперечатися, хто сяде за кермо й де ми потім будемо їсти. Це була просто... Не знаю. Потреба в його присутності.

Що ж, виявляється, великі чоловіки можуть бути сексуальними, якщо не становлять для тебе загрози.

Я лежала у своїй найсексуальнішій піжамі, притискаючись стегном до майже голого чоловіка, і дивилася на поїдання личинок.

Як звучить ця історія? Оберіть одну пісню, яка найточніше передає її атмосферу

12 to 12 - Sombr

Хоча, багато сцен я писала під Дослідниця - Latexfauna))

Якби роман екранізували, кого б ви обрали на ролі Рії та Лесика?

Я знаю лише одного рудого українського актора - Олександра Рудинського. Може за зовнішністю він не 100% Лесик, але ж він дуже талановитий актор. Я впевнена, що він зміг би переконливо зіграти Лесика.

З Рією складніше й не тільки через екзотичну зовнішність. Я не знаю хто зможе передати її вогонь.

Що б ви сказали собі на початку письменницького шляху?

Що я можу написати більше, ніж одну книгу і не обов’язково намагатися втілити всі свої ідеї в одному рукописі. А ще, що вчитися треба не просто у професіоналів, а конкретно в тих, чиєю творчістю захоплюєшся.

Чи була у вашому житті історія, яка здавалася «найгіршою», а в результаті виявилася однією із найкращих? Можете поділитися?

В моєму житті було багато моментів, через які я вважала себе невдачливою. Та якщо зараз проаналізувати всі мої помилки, відслідкувати наслідки, зв’язки, то виходить, що кожна моя невдача вела мене туди, де я зараз є, а я рада тут бути.

Зрештою, я використала доступ перебування й виходу з аб’юзивних стосунків, щоб написати першу книгу. І в другій використала багато з власного досвіду. Виходить… Я монетизувала свої невдачі))

_______________________________________________________________________________________________________