Григорій Квітка-Основ’яненко

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (1778–1843) — український прозаїк, драматург і громадський діяч, відомий за «Марусею», «Конотопською відьмою» і комедією «Сватання на Гончарівці». У його українській прозі розмовна інтонація служить різним завданням. У сентиментальній повісті вона передає близькість родини, у сатирі дає оповідачеві змогу з удаваною повагою змалювати дурість посадовців.

Слобожанське походження, театр і «Малоросійські повісті»

Квітка народився в Основі, тепер частині Харкова, у родині зі слобожанського старшинського роду. Здобув домашню освіту, деякий час був послушником у Курязькому монастирі. У Харкові брав участь в організації театру, створенні Інституту шляхетних дівчат і виданні «Українського вісника». Місце народження стало частиною літературного імені: українські тексти він підписував, зокрема, як Грицько Основ’яненко.

У 1830-х вийшли дві книжки його «Малоросійських повістей». У «Марусі» історія кохання Марусі й Василя розгортається через родинні розмови, звичаї й моральні рішення героїв. Це один із ранніх прикладів того, як українською розмовною мовою в прозі передавали тривалі й складні переживання. Інший її регістр чути у «Сватанні на Гончарівці». Там репліки персонажів, непорозуміння й пісні організовують сценічну дію, а за комедією про шлюб стоять конкретні родинні розрахунки.

Сатира «Конотопської відьми» й інші видання

У «Конотопській відьмі» писар Пістряк підштовхує сотника Забрьоху до пошуків винуватиць посухи. Оповідь про владу, якою розпоряджаються люди з приватними намірами, поступово набуває фантастичних рис. Явдоха Зубиха може обдурити ціле товариство й втрутитися в плани сотника. Повторюваний зачин про смуток у Конотопі задає ритм розділам і перетворює чергову службову невдачу на варіацію знайомої сцени. У каталозі повість є також у виданні «Конотопська відьма» із серії «Золота полиця».

«Вибрані твори» доречні для знайомства з ширшим доробком Квітки, особливо якщо після сатири хочеться почути іншу інтонацію. До «Фіолетової тіні» його прозу включено поряд із містичними творами інших українських авторів. У такому читанні відьма та інші фольклорні образи стають приводом порівняти, як письменники різних поколінь використовували надприродне для розповіді про цілком упізнавані людські вчинки.