Ірина Вільде

Ірина Вільде — українська письменниця, одна з найпомітніших авторок психологічної прози ХХ століття. У книгарні «Лабораторія» представлені її «Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти», «Химерне серце. Новелі» та роман «Сестри Річинські» у трьох томах, а також антології з її малою прозою. У центрі творчості Вільде — жіночий досвід, дорослішання, кохання, родина, особиста свобода, суспільний тиск і життя західноукраїнського середовища першої половини ХХ століття.

Ірина Вільде — літературний псевдонім Дарини Дмитрівни Макогон, у шлюбі Полотнюк, української письменниці, народженої 1907 року в Чернівцях. Вона навчалася у Львівському університеті, працювала вчителькою та в редакції журналу «Жіноча доля», а згодом стала однією з провідних українських прозаїкинь свого покоління.

У 1930-х роках вийшли «Химерне серце», «Метелики на шпильках», «Б'є восьма» та «Повнолітні діти». За «Химерне серце» і «Метелики на шпильках» письменниця отримала відзнаку Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка. За роман «Сестри Річинські» Ірина Вільде стала лауреаткою Шевченківської премії 1965 року.

Книги Ірини Вільде українською

У книгарні «Лабораторія» представлені психологічна мала проза Ірини Вільде, трилогія про дорослішання Дарки та масштабний родинний роман «Сестри Річинські». Окремо доступні антології, де її тексти подано в контексті української жіночої та модерністської прози.

• «Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти» — три пов'язані повісті про Дарку Попович. Від підліткового віку героїня проходить шлях до самостійності, стикаючись із подвійною мораллю, патріархальними очікуваннями та тиском колоніального середовища.
• «Химерне серце. Новелі» — збірка психологічної малої прози 1930-х років про кохання, пам'ять, родину, жіночий досвід і пошук внутрішньої свободи. Тексти поєднують ліричність, іронію, сповідальність і різні форми короткої прози.
• «Сестри Річинські» — родинна сага, представлена у книгарні «Лабораторія» у трьох томах. Після смерті батька п'ять сестер — Катерина, Зоня, Ольга, Неля та Слава — змушені шукати власне місце у світі, що поступово відходить від старого патріархального устрою.
• «Шалені авторки», «Арабески» та «З непокритою головою» — антології з творами Вільде поряд із текстами інших українських письменниць і письменників; вони дають змогу побачити її малу прозу в ширшому літературному контексті.

Серії та порядок читання книг Ірини Вільде

У творчості Ірини Вільде є пов'язаний цикл про Дарку: «Метелики на шпильках», «Б'є восьма», «Повнолітні діти». Читати ці повісті варто саме в такому порядку, адже вони послідовно показують дорослішання героїні, формування її поглядів і перехід до самостійного вибору.

«Сестри Річинські» у книгарні «Лабораторія» поділені на три томи одного роману, тому порядок читання — том 1, том 2, том 3. «Неканонічний канон» і «Цвіт», у яких виходять окремі сучасні видання, є видавничими серіями, а не авторськими циклами Вільде. Інші представлені книжки є самостійними збірками або антологіями.

Які жанри та теми характерні для Ірини Вільде

Ірина Вільде працювала передусім із психологічною, соціальною та родинною прозою, новелою і повістю. Її письму властиві уважність до внутрішнього світу персонажів, побутових деталей, інтимних переживань і суспільних умов, у яких людина робить вибір.

Серед головних тем — дорослішання, жіноча самостійність, кохання, шлюб, родина, патріархальні норми, освіта, національна ідентичність і зміни в галицькому та буковинському суспільстві. Особливо важливим є жіночий погляд: героїні Вільде не лише переживають особисті драми, а й поступово виборюють право самостійно визначати власне життя.

З якої книги Ірини Вільде почати

Для першого знайомства з Іриною Вільде варто обрати «Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти»: трилогія добре показує її психологізм, жіночий погляд і тему дорослішання. Читати слід від «Метеликів на шпильках» до «Повнолітніх дітей».

Якщо подобаються великі сімейні саги, краще почати із першого тому «Сестер Річинських» і далі читати всі три томи поспіль. Для короткої психологічної прози підійде «Химерне серце», а антології варто обирати тим, хто хоче порівняти Вільде з іншими українськими авторками та модерністами.