Журналістка, репортажистка, редакторка, авторка документальних книг.
Віра Курико (Курико-Агієнко) — українська журналістка, репортажистка, редакторка й письменниця. У «Вулиці причетних» вона відтворила чернігівське оточення дисидента Левка Лук’яненка, а в «Реформі здорової людини» розповіла історію змін у медицині через роботу людей, які їх здійснювали. Поруч із документальними текстами в її доробку є історичний мальопис і художня проза.
Курико вивчала українську мову й літературу в Чернігові. Починала зі стажувань у закарпатському виданні Varosh і київському бюро «Радіо Свобода». Працювала заступницею редактора чернігівської газети «Сім днів» і регіональною кореспонденткою «Громадського радіо». У 2019 році перемогла в конкурсі художнього репортажу «Самовидець». Її книжка «Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка» стала фіналісткою «Книги року BBC-2020» та отримала премію «ЛітАкцент року» в номінації есеїстики.
Курико поєднує розмови з людьми, роботу з документами й уважність до місця, де відбувалися події. У книжці про Лук’яненка вулиця дає масштаб, у якому можна роздивитися, як політичний нагляд позначався на сусідських стосунках. Після початку повномасштабного вторгнення письменниця репортажувала з оточеного Чернігова, а 2022 року брала участь у документуванні воєнних злочинів у проєкті The Reckoning Project. З 2024 року працює з видавничими проєктами The Ukrainians.
У книгарні «Лабораторія» «Реформа здорової людини. Як лікували українську медицину» показує реформу через рішення й суперечки команди, що працювала з Уляною Супрун. «Мазепа. Право на шаблю» — коротка історична книжка для молодших читачів про політичний вибір і середовище гетьмана. Для мальопису «Убивство на сходах. Останні роки Степана Бандери» Курико написала сценарій, Лада Касьяненко створила ілюстрації, а Володимир В’ятрович виступив історичним консультантом. Події еміграційного життя в Мюнхені й підготовка вбивства тут сходяться в нелінійній оповіді.
У художній книжці «Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» непевність оповіді стає частиною сюжету. Героїня дає різним людям різні версії батькової біографії. Курико також долучилася до колективної збірки про досвід війни й присутність України за кордоном «Бути у світі» та до друкованого журналу «Telegraf №5. Бути собою», де самість розглядають через зоровий, звуковий і тілесний досвід.
