«Не помилитися в головному»: добірка цитат із кримського роману про перше кохання і життєві вибори
Крим, літо 2003 року, перші сильні почуття й відчуття свободи, яке здається нескінченним. У цьому романі ностальгія не ідеалізує минуле, а допомагає чесно подивитися на молодість, вибір і кохання. «Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями» – це історія першого кохання, дорослішання й Криму, який живе у спогадах без означення «окупований». Зібрали цитати, що занурюють в атмосферу книги й залишають після себе довгий післясмак.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________
Їх зведе спекотне літо 2003 року у самому серці кримського півострова. Там, де нерозсудливість здається мірилом свободи, а доросле життя тільки починається і нагадує гру «Хто перший?». Ще немає соціальних мереж, ніхто не знімає лавсторі, а мобільна розмова триває кілька перших безкоштовних секунд. Зізнання в коханні розчиняються у сигаретному диму й тонуть на дні коньячних келихів, залишаючи після себе присмак недомовленостей і сміливих обіцянок. Кого ж Він обере – архітектуру чи дівчину в робочому комбінезоні? І чи правильним виявиться цей вибір?
Читайте також: уривок із книжки «Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями»
_______________________________________________________________________________________________________________________________________
Розлучені батьки ділили майно, наче діти в пісочниці виривали лопатки з рук, — підступно, жорстоко й істерично.
— Ранок покаже, чого вечір не скаже, — втішали вони, запевняли в кращому й, мабуть, як і він сам, не вірили власним і таким уже заїждженим словам. Ось чому для віри, що мала взятися нізвідки, треба було напитися. Того вечора віра в краще плавала в білому солодкому вині, хімічною відрижкою просилася назовні, гучно лускала в повітрі, та знову опинялася на денці келиха другого, третього, четвертого, п’ятого…
Прохолодні вересневі ночі, коли окрім простирадла на ноги кортить кинути щось важке й цупке, сповіщали про літо, яке вислизало між пальців, наче пісок із кримських східних берегів Чорного моря. Робочий тиждень, що такий схожий на попередній і, ймовірно, навряд відрізнятиметься від наступного, супроводжувався літрами кави та коротким сном.
Вона поглянула на того, кого обрала півтора року тому й переобрала «на другий термін» цього літа. Вона дивилася і розуміла, що обирала різних людей.
...на життєвому шляху на кожну людину чекає багато викликів і виборів, дрібних і більших. Усі роблять вибір, обирають чай або каву, жовтий чи зелений, тролейбус чи автобус. Та якщо помилився, не варто скаржитися — помилки гартують характер. Але кожному з нас за життя випадає лише один великий вибір, доленосний. І от коли трапляється він, а ми завжди відчуваємо, що це саме він, можемо розрізнити його серед усіх інших дрібних виборів, — от саме тоді важливо не помилитися. Не помилитися в головному, не залишитися біля розбитого корита.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________
Більше книжок сучасних українських авторів шукайте за посиланням
