Автори Лабораторії: Моніка Гессе про дослідження долі людини на війні, мотивацію писати історичну фантастику і роль Другої світової у власній творчості
Знайомство з іноземними авторами Лабораторії продовжується. Моніка Гессе — колумністка The Washington Post, авторка популярних статей і світових бестселерів, серед яких і роман «Дівчина в блакитному пальті». Вона створює щемкі сюжети, що проймають до кісток своєю реальністю, і знаходить світло в темряві минулих історичних подій. Що досліджує Моніка Гессе, звідки черпає натхнення і чому зображає у своїх роботах війну — читайте у матеріалі.
Фото: Моніка Гессе
Чому саме історична фантастика і війна?
Дивовижно, але так багато можна дізнатися, шукаючи потрібну для книги інформацію. Велику кількість історій тривалий час приховували або замовчували і дізнаватися їх — все одно, що розгадувати таємниці. Ти знаходиш документ, що веде до наступного документа, який веде до старої мапи, що веде до пожовклих записів мовою, якою ти ледве розмовляєш.
Чи намагатиметеся ви сісти на останній корабель до Швеції, назавжди полишаючи сім’ю? Чи погодитеся сховати друга-єврея, знаючи, що ваша відмова наражає його на смерть, а згода — це ризик померти самим? Війна викривала найкраще і найгірше, що є в людях. І десь між цими двома ланками існували мільйони людей, що намагалися зрозуміти, як жити й ким бути далі. Це історії, які мене цікавлять найбільше: ким стає людина, коли світ навколо божеволіє?
Ми повинні продовжувати розповідати про той період, хай навіть і здається, ніби його висвітлювали і переосмислювали мільйони разів. Завжди знайдуться нові шматочки пазлу і неможливо передбачити, коли історія почне набувати вагомих сенсів для людей.
Дослідження як мультисенсорний досвід
Я журналістка і дослідження — це моя зона комфорту. І робота над книгою, коли я не впевнена в подальших долях персонажів, мене надихає. Але якось я подумала: «Цей розділ було б значно легше написати, якби я знала чи була це поширено у Європі під час Другої світової війни». Мені довелося піти й з’ясувати, що ж відбувалося у реальному житті.
Більшість людей уявляють дослідження як похід до бібліотеки. І хоча це моє улюблене місце у світі, куди я часто навідуюся, мені подобається думати про дослідження, як про мультисенсорний досвід. Коли я писала «Дівчину в блакитному пальті», то тривалий час їла нідерландську їжу — згодом майже всі страви з’явилися у книзі. Я слухала багато історичних матеріалів на YouTube, дивилася нідерландські фільми, хоча й не знала мови. Таким чином я хотіла на повну відчути звучання мови і як люди взаємодіють між собою. Я неодноразово телефонувала історикам, експертам із фотографії та носіям нідерландської. Я була в Амстердамі під час відпустки і цей досвід допоміг мені скласти в голові мапу міста й подій.
Про створення книжок
Всі свої книги я пишу задом наперед, тож головна таємниця поволі розкривається сама собою. Мені неодноразово доводилося зустрічати своїх персонажів у вразливому, розгубленому і розлюченому станах, і впродовж написання книги, з’ясовувати, які події могли призвести до таких фіналів.
Про «Дівчину в блакитному пальті»
Попри те, що «Дівчина в блакитному пальті» вигадана, я хотіла, аби її історія була такою ж правдивою, як і будь-яка історія, моєї журналістської кар’єри.
Працюючи над книгою, я час від часу забувала, що пишу історичну фантастику. Вражаючим відкриттям під час досліджень, які я проводила, стало те, що людські емоції є константою. Протягом багатьох тисячоліть люди сумували, закохувалися, раділи, ненавиділи, розлюблювали тощо. Іноді були пересічними, а іноді героїчними — ми були такими завжди. Для мене цей роман не про минуле — це історія людей, чиї звичні емоції і почуття були знищені й загострені війною.
У матеріалі використано уривки з інтерв'ю Моніки Гессе для Publishers Weekly, Bookpage, The Washington Post та інформацію з особистого сайту авторки monicahesse.com
