Автори Лабораторії: Сашко Столовий про особливу «пілюлю» від всіх негараздів, появу книги й важливість збереження культурної історії й традицій
Знайомство з авторами Лабораторії продовжується! І сьогодні це Сашко Столовий — український письменник, архітектор, культурний амбасадор села Козіївка й автор історико-біографічного роману «Оринин. Роман про стелепного чоловіка». Це біографічна історія, що в межах життя однієї родини відкриває скриню культурного колориту й мовного багатства, яке приховують етнокультурні регіони України, і спонукає ставати людей ближчими та досліджувати свою власну історію. Про особливу «пілюлю» від всіх житєйських негараздів, мотивацію написання роману й важливість локальної історії, збереження культури, традицій та звичаїв — детально розповідаємо у матеріалі.
До повномасштабного вторгнення я...
Я був архітектором і продовжую ним бути... Притримуюсь думки, що кожен має бути корисним вообще, а в часи великої війни — особенно на максимум своїх вмінь і загострювати свою користь сильніше сильного.
Говорять, що найважчі часи людина, щоб витримати психологічно, підсвідомо розпочинає займатися тим, що найбільш захоплює увагу — її джерелом радості і натхнення. Якщо спитаєте, що я робив навесні 2022 року, коли мені було найважче, то я відповім, що дзвонив голові моєї громади й ми годинами говорили, яке наше село важливе і планували, продумували, якою стане ще луччою Козіївка. Я безапеляційно люблю своє село і ту культуру, що живе поміж козіяр. А роздуми про розвиток села, його перспективи — це моя пілюля од усіх негараздів.
Про книгу
Чому з'явилася книга? Тут можна дивитися в трьох масштабах моєї мотивації:
По-перше, це приватна історія однієї мені дуже рідної родини. І всі ці застільні розмови про минуле і майбутнє, філософські дискусії під саджання картоплі край города, перипетії ораторських розмахувань руками, коли фізично підсилюєш того горобця, шо вилетів в вуха іншим — все це не могло пройти мимо. І не пройшло.
По-друге, чим довше живу не в своїй козіївській громаді, тим більше відчуваю її унікальне мірило всього. Розумію наскільки ми архаїчні та споконвічні, консервативні та упереджено прекрасні. І я хочу, щоб світ знав про таку визначну для мене громаду, бо там цілий Всесвіт.
По-третє, ця книга є моїм розкриттям, усвідомленням, відчуттям світу очима одного парубка зі Слобожанщини. Це спосіб показати, що загальновідомі величезні, гігантські, монструозні історичні події можуть бути зрозумілі, як всрата муха на шибці. І саме через приватну історію до цього неосяжне стає до сміху смішним і до сліз сльозливим.
Про назву книги
Оринин — це одна з багатьох сторін сільської культури, що живе і квітне в книзі.
В селах є величезна повага до людей, що беруть на себе відповідальність. І розмірам цієї поваги не має жодних соціяльних шаблонних меж. Наприклад, коли родина лишається без батька, а всю ношу підняття сім'ї на свої плечі бере жінка, то без огляду на паспортне призвіще, в селі всю цю родину наступні покоління будуть величати по-матері.
Оринин — це син Орини. Оринин — це рід жінки, що не схилилася перед примхами долі і змогла.
Коли закінчиться війна, я...
Коли закінчиться війна я обов'язково зроблю так, щоб Україну знали у світі саме за її любов до життя і волі. Бо як каже мій Папко:
Са, ти пойми, наша історія не є трагічною. Наша історія повна людей, шо хотіли жити і множити те шо мали, і вони не могли поступицця тим, навіть ціною своєї жизні.
Тому я впевнений шо ми переможемо, бо інакше тоді це будемо не ми.
