«Браво тобі, Частинко моєї душі» — передмова Емми Вотсон до мемуарів Тома Фелтона
У книжці «По той бік чарівної палички» Том Фелтон відверто та з фірмовим гумором розповідає історії про свої перші прослуховування та ролі, про те, як отримав роль Драко, про пригоди на знімальному майданчику «Поттеріани» і про людей, з якими потоваришував за десять років зйомок фільмів. Також актор розмірковує про переваги й недоліки слави та про те, як було складно зорієнтуватися у дорослому житті після закінчення зйомок. Очікуємо книжку з друку у кінці серпня, а поки публікуємо передмову Емми Вотсон.
Чи є у вашому житті людина, завдяки якій ви відчуваєте себе важливим? Людина, яка якимось чином є свідком усього, що з вами відбувається? Та людина, яка знає — справді знає! — що з вами й через що ви проходите, якій нічого не потрібно пояснювати?
Для мене такою людиною є Том Фелтон.
З цієї книжки ви дізнаєтесь, що наші взаємини починалися не дуже добре. Коли ми познайомились, я була відірваною від реальності і, підозрюю, досить надокучливою дев’ятирічною дівчинкою, яка ходила за Томом, як цуценя, відчайдушно потребуючи його уваги. Але, як він красномовно, гарно й щиро написав у цій книжці, наша дружба на цьому не закінчилася. Слава Богу, вона вистояла та розквітла.
Якщо звести поттеріану до однієї ідеї (а їх так багато, що було складно виокремити одну), вона, безсумнівно, була би про цінність дружби та про те, що все вартісне досягаємо лише завдяки їй. Дружба — це основа людського існування, і я дуже вдячна, що в поворотні моменти мого життя Том був поруч, щоб заспокоїти та зрозуміти мене. Наша дружба допомогла мені пережити одні з найскладніших моментів мого життя, які мене сформували.
Але досить про мене. Ця книжка про Тома. Його серце таке велике, як планета. Я ніколи не бачила нікого подібного, за винятком, мабуть, його мами Шерон. Феномен Фелтонів — то не вигадка. У цій книжці багато йтиметься про Томового брата Кріса, який постійно був на знімальному майданчику «Гаррі Поттера» і який є одним із найвеселіших людей, яких я знаю. Уся сім’я особлива, і Том, наймолодший із чотирьох братів, успадкував їхню доброту та розсудливість.
А це означає, що якщо ви спілкуєтесь із Томом, то розмовляєте зі справжнім Томом. Не про всіх акторів так можна сказати. Переважна більшість при зустрічі з публікою грає якусь роль. Це як натиснути перемикач: вони дуже професійні, роблять це надзвичайно добре, і людина, з якою вони говорять, ніколи не відчує різниці. Але вони — не справжні. Це маска. Том такого не робить. Том — завжди Том. Він не клацає перемикачем. Перемикача просто немає. Він наче розгорнута книжка. Том неймовірно щедрий зі своїми фанатами та з фанатами «Гаррі Поттера». Його особлива здатність — зробити так, щоб людина почувалась важливою, — діє на всіх. Так, він зіграв хулігана. Можливо, іноді він навіть почувався хуліганом. Але повірте: реальний Том — це протилежність хулігана. Він творчий, чуйний і щирий. Це людина, яка любить усе і всіх.
Сократ сказав, що недосліджене життя не варте того, щоб жити. Коли я читаю, наскільки чесно Том розмірковує про своє життя та досвід у цій книжці, то ще раз переконуюсь, що він дивовижно самосвідомий. Він зміг посміятися із себе, а також заново пережити моменти свого життя, які були для нього важкими та болісними. Він на шляху до себе, і тут я згодна зі Сократом: для мене цінні люди — ті, які на цьому шляху. Але Том пішов далі, ніж більшість: він відкрив цей шлях для нас, його читачів. Це такий великодушний учинок, особливо в сучасному світі соціальних медіа та миттєвих новин, де через полярність думок дуже складно оголитися так, як він це зробив. Ми хочемо жити справжнім, правдивим, «дослідженим» життям, і Том також цього хоче.
Мені, як і Томові, завжди важко пояснити людям природу нашого зв’язку та взаємин. Уже понад двадцять років ми по-особливому любимо одне одного, і я збилась із рахунку, скільки разів люди казали: «Ви мусили хоч раз на п’яну голову переспати!», «Ви точно цілувалися!», «Щось між вами точно було!». Але те, що є між нами, набагато глибше. Це найчистіша любов, яку я відчувала. Ми — споріднені душі, які завжди підтримують одна одну. І завжди підтримуватимемо. Коли я про це думаю, то розчулююсь. Іноді важко жити у світі, де люди так швидко засуджують, сумніваються, не вірять у добрі наміри. Том не такий. Переконана, що, навіть якщо я помилюсь, він знатиме, що мій намір був хорошим. Впевнена, що він завжди мені віритиме. Навіть якщо Том не бачитиме повної картини, він ніколи не сумніватиметься, що мій намір добрий і я стараюсь усе зробити якнайкраще. Це справжня дружба, і коли мене бачать та люблять — це один із найчудовіших подарунків у моєму житті.
Нас завжди об’єднувала любов до слів, до того, як їх краще використовувати, щоб виразити себе. Томе, ти — поет. Від того, як працює твій мозок і як ти висловлюєшся, стає прекрасно, чарівно, смішно й тепло. Я дуже тішусь, що ти написав цю книжку та поділився нею з нами. Це радість і подарунок. Світові пощастило, що ти є, але мені пощастило ще більше, бо ти — мій друг. Браво тобі, Частинко моєї душі. І вітаю.
Емма Вотсон
Лондон, 2022