Класичний англійський детектив: від пуританського обурення до фатального стукоту у двері
Беджерс-Дріфт — тихе англійське село з вікарієм, місцевим незграбним лікарем і доброю старою вчителькою міс Сімпсон, яку одного ранку знаходять мертвою. Ця раптова смерть не дає спокою її близькій подрузі міс Беллрінгер, яка вперто набридає поліції із проханнями відкрити слідство. І саме тоді, коли за справу береться старший інспектор Барнабі, Беджерс-Дріфт розкриває свою справжню сутність — один за одним виринають давні забуті вбивства, подружні зради, ревнощі, суперництво, шпигунство й шантаж. Чи вдасться Барнабі розплутати клубок таємниць швидше, ніж вбивця обере наступну жертву? Поєднання жорстоких злочинів, гумору й ідилічної природи принесли славу інспектору Барнабі не лише на сторінках детективу «Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства» Керолайн Грем, а й в екранізації «Суто англійські вбивства» з Джоном Неттлзом в головній ролі.
Дуже часто в гонитві за все більш сенсаційними, а іноді й жалюгідними сюжетними лініями втрачається цікавість до людини. І хоча результати такої погоні можуть бути настільки ж захопливими, наскільки популярними, безумовно необхідний для хорошої детективної історії елемент може втратитися.
Але не впадайте у відчай! Ви побачите, що в книжках Грем цей гуманізм відновлено, тож драма більш реалістична, а задоволення — абсолютне. Приємного читання!
Джон Неттлз, старший інспектор Барнабі, серіал Суто англійські вбивства
Жінка була вже зовсім близько до джерела неспокою. Від шуму відділяло щільне сплетіння гілок і листя. Вона нерухомо стояла за цим екраном, а потім, дуже обережно, розсунула дві гілки та зазирнула в отвір. І ледь стримала вигук переляканого здивування, готовий зірватися з губ.
Міс Сімпсон була старою дівою. Багато в чому її освіта була дещо схематична. У дитинстві в неї була гувернантка, яка червоніла й затиналася упродовж усіх «природничих» уроків. Побіжно торкнувшись пташок і бджілок, учителька залишила людську природу наодинці з самою собою. Проте міс Сімпсон була переконана, що тільки по-справжньому розвинений розум може дати стимул і розраду, необхідні для довгого і щасливого життя, і свого часу рішуче роздивлялася великі твори мистецтва в Італії, Франції та Відні. І тому одразу зрозуміла, що відбувається перед нею. Сплетені оголені руки та ноги (у реальному житті здавалося, що їх було більше, ніж дві пари) виблискували перламутром, як кінцівки Купідона і Психеї. Чоловік намотав волосся жінки на пальці та жорстоко тягнув її голову назад, укриваючи плечі та груди поцілунками. Тож міс Сімпсон побачила обличчя жінки першим. Уже досить шокуюче. Але коли та відіпхнула коханця та, сміючись, залізла на нього зверху...
Міс Сімпсон кліпнула очима, і ще раз. Хто б тільки міг подумати? Вона обережно здвинула розсунуті гілки та, затримавши подих, делікатно їх відпустила. Постояла кілька хвилин у роздумах, що робити далі. Розум переповнювали протилежні думки й емоції. Шок, великий сором, огида і ледь помітний спалах захвату, одразу ж рішуче придушений. Здавалося, наче хтось дав їй у руки заведену бомбу. Через силу обставин і завдяки природному таланту акуратно уникнувши всього безладу і плутанини приглядання, залицянь, одруження та подальшого схрещення зброї, міс Сімпсон почувалася абсолютно нездатною впоратися з цим.
Пуританське обурення зачепилося за краєчок її свідомості. Цикання майже зірвалося з вуст. Це ж треба, посеред лісу. Коли в кожного з них є цілком собі нормальний дім, куди можна піти. Вони зіпсували день, який мав стати насправді чудовим.
Тепер треба забратися звідси так само тихо, як підійшла. Міс Сімпсон уважно роздивилася землю. Треба, щоб жоден прутик не хруснув. І чим швидше, тим краще. Судячи з усього, що вона знала, вони могли вже наближатися до... е-е... чого б там люди не наближались.
І тоді жінка скрикнула. Дивний і страшний був крик, і пташка вилетіла з кущів прямо в обличчя міс Сімпсон. Та теж скрикнула і, згоряючи від сорому й жаху, що її викриють, повернулася й побігла. Кілька секунд по тому вона перечепилася через корінь дерева. Міс Сімпсон важко впала на землю, але паніка притлумила будь-яке відчуття болю. Вона підвелася та побігла далі. Ззаду донісся глухий шурхіт — напевно, вони підвелися та відсунули гілки подивитися, що сталось. Вони впізнають її. Мусять. Вона була лише в кількох метрах. Вони ж не переслідуватимуть її голими?
Її вісімдесятилітні ноги мусили відповідати викликам, з якими вже роками не стикались. Злітаючи позаду жінки, наче веснянкуваті палиці, під дивними кутами, вони за неймовірно короткий час винесли її на край лісу. Там міс Сімпсон сперлася об дерево та хвилин п’ять вслухалася і відхекувалася, тримаючи руку на пласкій змученій груді. А потім повільно пішла додому.
Пізніше ввечері жінка сиділа біля вікна, дивлячись на сад у присмерку. Вона ширше прочинила стулку та вдихала пахощі квітучого тютюну та матіоли, посаджених прямо попід вікном. На краю газону виднілася ледь помітна блідо-біла, майже блакитна у сутінках, пляма вуликів.
Міс Сімпсон сиділа так майже три години відтоді, як прийшла додому — не в змозі поїсти, все більш і більш відчуваючи біль у гомілці та все менш і менш розуміючи, що робити далі. Усе тепер змінилося. Вони знали, що вона знала. І це не змінити. А хотілося б. Вона все віддала б, щоби перенестися у вчора. Марнославство завело її в цю плутанину. Бажання похизуватися над подругою, бажання перемогти. Катюзі по заслузі. Міс Сімпсон зітхнула. Усі докори ніяк не допоможуть.
Жінка подумала, чи вони не прийдуть за нею, і похолоділа. Вона уявила собі жахливу розмову трьох сторін. Огидний сором. Чи, може, вони не засоромляться? Такі пустощі просто неба свідчили про неабияку зухвалу самовпевненість. Можливо, треба взяти ініціативу у свої руки й звернутися до них. Запевнити, що зберігатиме тишу. Бридлива душа міс Сімпсон жахнулася цієї ідеї. Здаватиметься, наче вона змушує їх до подальших зв’язків, яких ті, може, й не хочуть. Як дивно, подумала жінка, коли тобі раптом впадає в руки нова приголомшлива інформація про двох людей, яких вважав добре знайомими. Вона змінює, майже перекреслює всі попередні уявлення про них.
Міс Сімпсон трішки посунулася, зціпивши зуби від болю в забитій нозі. Тужливо пригадала знахідку орхідеї та як весело було б влаштувати святочне чаювання. Тепер вона ніколи не зможе розказати про це Люсі. Усе здавалося брудним і спаплюженим. Жінка підвелася зі стільця біля вікна, пройшла крізь кухню та ввійшла до запашної тиші саду. У кількох кроках готувалася зацвісти її улюблена роза сорту «Папа Меян». Тогоріч пуп’янки поточила борошниста роса, але цього року все було гаразд, і кілька виблискуючих темних голівок натякали на прийдешню пишноту. Одна з них ось-ось мала б повністю розкритися на ранок.
Міс Сімпсон знову зітхнула та повернулася на кухню зробити какао. Зняла з гачка на одній з балок бездоганно чистий ківш і налила молока. Ніколи ще так гостро не відчувалася правдивість вислову «Поділене лихо — пів лиха». Але вона прожила в невеличкому селі достатньо довго, щоб зрозуміти: побачене ні з ким не можна обговорити безпечно, навіть із дорогою Люсі, яка, хоч і не була язикатою, але не мала жодного уявлення про скритність. Навіть із тими, хто зазвичай вважався за довірених осіб, як-то адвокат міс Сімпсон (зараз у відпустці в португальському Алгарве) чи, звісно, вікарій. Він був страшним пліткарем, особливо після щомісячних зустрічей клубу любителів вина.
Міс Сімпсон взяла переливчасте ребристе горнятко і тарілочку (вона ніяк не могла призвичаїтися до сучасної моди на величезні кухлі), всипала чубату чайну ложку какао, додала трішки цукру та дрібку кориці. Можна було б розповісти небожу, який безпечно живе в Австралії, але від однієї думки про необхідність писати про всю ситуацію трохи нудило. Молоко спінилося над обідком ковша, і жінка перелила його до горнятка, постійно помішуючи.
Сидячи у масивному кріслі з високою спинкою та підлокітниками, Міс Сімпсон зробила невеличкий ковток какао. Якщо нікому не можна довіритись, напевно ж є організації, до яких можна звертатися в подібних випадках? Міс Сімпсон ніколи не бракувало друзів, і вона відшукала в пам’яті назву спільноти, яка допомагала самотнім. Вона була певна, що бачила такий постер десь у кабінетах, куди заходила сперечатися про відрахування з пенсії. Чоловік, що тримає телефон і слухає. І назва, яка вразила її тоді якоюсь біблійністю. У довідці мають знати. На щастя, тепер усе автоматично: нічого не пройшло б повз місис Бідл зі старого поштового відділення.
Дівчина одразу ж зрозуміла, що міс Сімпсон мала на увазі, та з’єднала з «Самаритянами». Голос на тому кінці слухавки був якнайбільш заспокійливим. Можливо, трішки замолодий, але сердечний, він звучав щиро зацікавленим. І, що найважливіше, запевнив її у цілковитій конфіденційності. Міс Сімпсон назвалася та ледве почала пояснювати ситуацію, як її перервав якийсь звук. Вона замовкла і прислухалася. Звук повторився.
Хтось м’яко, але настійливо стукав у задні двері.
Передзамовити класичний англійський детектив Керолайн Грем «Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства»
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
