«Мені поки що за зачіску не прилітало»: розмова з письменником Романом Голубовським на KyivBookFest
В рамках книжкового фестивалю KyivBookFest за участі паблішерки та випускової редакторки Лабораторії Юлії Прядко і письменника Романа Голубовського відбулася подія «Від твіттера до книжки. Як знайти власні текст і підтекст?». Про найцікавіше із розмови — ідеального блогера і письменника, комунікацію між автором і видавництвом, та реакцію на критику і хейт — читайте у матеріалі.
Десять тисяч лайків чи п'ять тисяч примірників?
П'ять тисяч примірників.
Конструктивна критика чи необґрунтована похвала?
Конструктивна критика.
Дискусія чи мовчання?
Дискусія.
Година в мережі чи година з книжкою?
Година з книжкою.
Абсурд чи іронія?
Іронія.
Кращий письменник року чи один із сотні кращих століття?
Один із сотні кращих століття.
Тисяча критичних коментарів чи відсутність жодного?
Тисяча критичних.
Класика чи новаторство?
Класика.
«Регіон» чи «Косовиця»?
Нехай буде «Косовиця».
Твіттер чи Goodreads?
Твіттер.
Що ти вкладаєш в поняття «ідеальний блогер» та «ідеальний письменник» в сучасному світі?
Письменник — про вічне, а блогер — про сьогодення. Найцікавіше, що ці ролі часто переплітаються, бо письменнику важко не бути блогером. Коли ти письменник і пишеш у соцмережах, люди поширюють твої дописи й приймають тексти як значущі ідеї. Ти пишеш те, що довго житиме. А коли ти блогер — пишеш швидесенько, дуже швидко реагуєш на події і це може жити три дні. Якби моя книжка прожила три дні… Пишеш півтора року, а потім три дні і все?! (Сміється)
Розкажи про організацію співпраці з Лабораторією
Я працюю в маркетингу і, крім того, звик працювати з різними підрядниками. Відповідно знаю, як треба працювати з договорами і якщо щось не подобається, то завжди можна змінити на краще для всіх.
Класний контракт, класна книжка, усміхнена і задоволена випускова редакторка (Сміється). Ми чудово спрацювалися.
Якою має бути комунікація між автором-дебютантом і видавництвом?
Автор повинен діяти відповідно до здорового глузду: чітко розуміти свою роль. Насправді автор не просто написав текст і все: для видавництва це великі фінансові вкладення і фактично кожна книжка — це проєкт у який вкладаються кошти. Проєкт або вигорить, або ж ні. І ризикує, власне, не автор, а видавництво. Автор це повинен розуміти, але разом з тим, якщо в нього хороший текст, теж повинен відстоювати свої права.
Чи збільшилася в тебе кількість підписників після того, як ти публічно представився як письменник?
Не стільки збільшилася кількість підписників, скільки зв'язок з ними. Коли ти просто пишеш щось в інтернеті, то всі тебе знають як чувака, який пише щось в інтернеті. Все. Якщо в тебе є книжка, подкаст, ютуб-канал чи щось тематичне — це збільшує твою впливовість і аудиторію, тому що вона знає про що ти. Найкращий приклад зараз — це твіттер-сторінки військових. Це люди, які знають, про що вони пишуть: про війну, тому що всіх зараз цікавить ця тема, і тому до них дуже сильна прив'язаність. Я пам'ятаю, як у 2022 році у Львові вперше публічно виступав Тарас Чмут і зібралося дуже багато людей. До нього, як раніше до Вакарчука, ходили фоткатися всі. Тут відіграє роль емоційний взаємозв'язок.
Якщо говорити про книжку, то не йде мова про широку аудиторію, бо тираж книжки чотири тисячі і поки що її прочитали точно не чотири тисячі людей. Але для тих, хто прочитав, я сподіваюсь став цікавішим.
Чий вплив більший: блогера чи сучасного письменника?
Як ми бачимо, вплив Ілларіона Павлюка доволі великий. І я б не порівнював вплив блогера і письменника.
Якщо взяти, наприклад, Оксану Забужко, то я навіть не знаю зараз її вплив більший як письменниці чи як блогерки. В неї велика аудиторія в соцмережах і кожне її висловлювання набирає доволі великого обговорення. Дехто навіть чекає її реакцій на ту чи іншу подію. Але разом з тим цей вплив зумовлений її письменництвом. Тобто якби Забужко не почала писати в 90-х і якби не говорила досі «А я ж казала!», то навряд в неї був би такий вплив. Тому вона має вплив і як блогерка, і як письменниця.
Ти відчуваєш, що вже увійшов у літературний дискурс і тебе визнали, як сучасного українського автора?
Відчуваю. Тому що, по-перше, отримую гарні відгуки від важливих для мене письменників і літературознавців. По-друге, коли я читаю відгуки від читачів — це теж дуже розчулює і деколи цього вистачає, щоб зрозуміти, що все це написано не даремно.
Чи боляче вдарило по твоєму его починати з нуля свій шлях у письменництві?
Не боляче, бо я доволі критично до себе ставлюсь. Але різниця між онлайном і офлайном насправді є. Особливо на етапі отримання нагороди, коли людям психологічно треба отримати підтвердження. Коли ти написав пост, то одразу маєш лайки, коменти, обговорення – швидкий фідбек. Коли ти пишеш книгу, то доволі довго пишеш в стіл. І навіть якщо показуєш це своїй редакторці, все одно досить багато часу сам сидиш в кімнаті й смієшся зі своїх приколів. Проходить якийсь період, перш ніж книжка доходить до людей, тому треба зовсім по-інакшому налаштовуватися.
Звісно завжди хочеться більшого. Але я все одно дебютант і мені до себе так само потрібно ставитися як до автора-дебютанта, який тільки три місяці як письменник.
Ти вже стикався з хейтом і критикою?
Я доволі обережний в соцмережах і в мене не надто велика аудиторія, щоб з'явились хейтери.
Критику дуже гарно видно на прикладі коментарів до книжкового клубу Емми Антонюк, який відбувся за моєю книжкою. Критика – це коли люди приходять і починають критикувати книжку, а хейт – це коли просто казали, що це за зачіска в Емми Антонюк і як взагалі можна так виглядати? Напевно, критика більше стосується контенту, а хейт – персоналії. Мені поки що за мою зачіску не прилітало. (Сміється) І я поки все розцінюю виключно як критику.
Критика часто буває доволі конструктивною і дозволяє подивитись на щось з іншого боку. Звісно, що вона ображає, ми ж всі люди, так? І внутрішньо це може злити, можуть опускатися руки. Коли я читаю коментарі й вони не дуже поблажливі, то, звісно ж, страждаю, як і кожна людина. Але разом з тим є розуміння, що чим ширша аудиторія в книжки, тим більше нецільових людей приходить.
Негативні коментарі й відгуки впливають на сприйняття будь-якого твору аудиторією?
Однозначно впливають. Критика точно впливає. Мені здається маркетологи часто зацікавлені в критиці, тому що це збурює краще, ніж мовчання. А як на неї реагувати залежить від слів – вони можуть бути зовсім різні. Мене смішить, якщо хтось пише, наприклад, що не розуміє, як це можна читати і це ніби сон при температурі 40 градусів. Мені здається, що це прикольні сни.
Найбільше може ранити щось абсолютно несправедливе, коли ти, як автор, вже попрощався з твором, а кожен із читачів зрозумів по-своєму. Мені здається, що авторові все-таки потрібно відпускати твори.
