Створення нашого деколоніального майбутнього залежить від того, як ми будемо знаходити порозуміння між собою: 5 цитат із книжки «Як вдихнути вільно»
Що означає бути українкою\українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найем у книжці «Як вдихнути вільно?» пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Ділимося добіркою цитат із книжки у матеріалі.
________________________________________________________________________________________________________
Читайте також:
- розповідь Маріам Найем про деколонізацію та пошук опори на шляху до її розуміння
- уривок із книжки «Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації»
________________________________________________________________________________________________________
Сором тисне на спину колонізованої людини так, щоб її спина ніколи не була прямою, повсякчас згорбленою, навіть коли кайданів уже немає. На рівні м’язової пам’яті тіло не знає, як стояти рівно, як не соромитись бути собою та приймати себе неідеального — зі складною історією, відповідальністю, помилками та пережитим насиллям. Тому це почуття є невіддільною частиною колоніального менталітету.
Корпус знань та ресурсів, які вкладає імперія у свою міфологію, неможливо порівняти з тим, що мають у руках суспільства, які пережили колоніалізм. Допитливість дає нам перевагу над імперією — вона стає інструментом протидії владі, насамперед в інформаційному просторі. І саме тому лише щире захоплення та зацікавленість своїм — це важливо й нормально. Звернення цікавості до себе є початком визначення та розуміння себе.
Імперіалісти, формуючи образ колонізованої культури, не прагнуть осягнути її справжню сутність чи глибину. Їхня мета — сконструювати зручний, маніпулятивний образ, навіть якщо він сповнений внутрішніх суперечностей. Імперію не цікавить автентичність колонізованої культури — її хвилює лише зручність використання та можливість трансформувати цю культуру відповідно до власних потреб.
Нам треба знаходити порозуміння одне з одним. Це не етичне питання, а питання нашого виживання. У нас немає вибору, окрім як об’єднуватись та усвідомити, що всі люди різні. Створювати держави, утримувати єдність та цілісність було б дуже легко, якби ми працювали з людьми, у яких ідентичні цінності з нами. Але, на жаль, це далеко не так. Це така сама частина нашої відповідальності, як і голос на виборах. Створення нашого деколоніального майбутнього залежить від того, як ми будемо знаходити порозуміння між собою.
Для багатьох європейців, які не осмислили свого імперіалістичного минулого, відмовитись від осуду російської імперіалістичної політики означає поставити під сумнів і власну історичну роль.
________________________________________________________________________________________________________
