Презентація «4000 тижнів» 一 книжки про скінченність

19 листопада у затишній атмосфері Urban Space 500 відбулася третя розмова із Марком Лівіним. Цього разу говорили про дуже важливу книгу, яка руйнує уявлення про продуктивність 一 «4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних» Олівера Беркмена.

5 найважливіших тез дискусії:

▪ Ми почали інструменталізувати час, ми вважаємо, що життя дорівнює часу. Це робить нас його заручниками. Раніше люди належали собі, нікуди не поспішали. Так було до моменту промислово-технічної революції. Відколи ми почали контролювати час, він почав контролювати нас. Саме тому ми намагаємося витиснути з нього максимум. Зараз ми часто ставимо собі запитання на кшталт «Як зробити так, щоб в добі було 32 години?». Це абсурдно з самого початку. У 21 ст. істерія з продуктивністю викликає неврози, бо ідеали з книжок по тайм-менеджменту входять в конфлікт із нашими особистостями.

▪ Важливо не дати прокрастинації достатньо простору, щоб вона захопила все. Прокрастинація 一 це відтягування зустрічі зі справою. Тобто щось у цій роботі ви не переносите. Але є й приємна, корисна прокрастинація, під час якої ми відпочиваємо. Усі наші способи проводити дозвілля з користю 一 це втеча від нудьги. Люди перестали вміти переживати нудьгу, у сучасному світі це одне з найбільш нестерпних явищ. Скільки найгірших речей у цьому світі було скоєно від нудьги?

▪ Кому дійсно потрібне ретельне, виважене до дрібниць планування? Людям із розладами аутистичного спектра. Для них невизначеність є дуже болісною і генерує тривогу. Також це важливо при тривожних розладах. Компульсивно-залежним людям викреслювання пунктів із списку справ приносить фізичне задоволення. Але усе це нездорові приклади. Людям, які не страждають цими розладами, ретельне, виважене до хвилин планування не потрібне. У контрольованому хаосі, потоці та імпульсивності набагато більше життя, ніж у вивірених списках справ.

▪ Ця книжка аж ніяк не служить інструментом для змін своїх патернів особистості. Вона 一 тільки перший крок до самоусвідомлення, а далі обов’язково мають бути інші, складніші процеси. Відкриваючи подібні тексти, ми впізнаємо себе. Дуже зручно жити з ілюзією, що ви контролюєте свій час, навіть якщо насправді зависаєте у соцмережах. «4000 тижнів» дає болісне усвідомлення того, що наші пошуки ідеальної системи тайм-менеджменту насправді нікуди нас не приведуть.

▪ Ця книжка не про тайм-менеджмент у тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це слово. Вона суцільно про життя. Про фокусування на завершеності, а не на кількості справ. Вона про смерть, хоч як моторошно це б не звучало. 4000 тижнів 一 це людське життя тривалістю 80 років. Підзаголовок вводить читача в оману, бо здається, що зараз нас навчать складати правильні списки й витискати з днів максимум, а під обкладинкою насправді ховається історія про скінченність. Головне 一 усвідомити, що життя не триватиме вічно, розставити пріоритети й перестати шукати неіснуючого балансу між роботою і «іншим життям».

Підготувала Анна Повх