Краса минулого завжди жива в ньому: шлях Пруста до створення психологічної епопеї «У пошуках утраченого часу»

Марсель Пруст (Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust) — французький письменник, лавреат Гонкурівської премії (за роман «У затінку дівчат-квіток») есеїст та критик. Здобув світове визнання як автор одного з найвизначніших творів світової літератури ХХ століття — семитомного роману-епопеї «У пошуках утраченого часу».

____________________________________________________________________________________________________

Читайте уривки із першого, другого та третього томів епопеї Пруста:

• уривок із книжки «У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону»
• уривок із книжки «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток»
• уривок із книжки «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона»

____________________________________________________________________________________________________

Марсель Пруст народився в Парижі в родині Адрієна Пруста, відомого лікаря католицького походження, та Жанни Вейль, яка належала до заможної єврейської родини. 

Дитячі канікули він проводив в Ілльє та Отейї, які згодом перетворилися на вигаданий Комбре у його романі, а також на морських курортах Нормандії разом із бабусею. У ліцеї Кондорсе Марсель писав для шкільних журналів, закохався у дівчинку Марі де Бенардакі на Єлисейських полях, а також познайомився з дітьми впливових сімей, завдяки чому потрапив у світ аристократичних салонів. 

У 1896 році Пруст видав свою першу книгу «Радощі й дні» — збірку вишуканих і глибоких оповідань, які раніше публікувалися в журналах Le Banquet та La Revue Blanche. У 1895–1899 роках він працював над автобіографічним романом, який залишився незавершеним, але вже передвіщав головний шедевр його життя — «У пошуках утраченого часу».

Після смерті батька у 1903 році та матері у 1905 році Марсель залишився в глибокій скорботі, але фінансова незалежність дозволила йому повністю присвятити себе роботі над романом. Перша спроба «У пошуках утраченого часу» датується 1905–1906 роками, ще одна — 1907 роком, але обидві були відкладені. 

У 1909 році стався переломний момент — випадкова згадка через смак чаю та бісквіту (у романі це перетвориться на знамениту сцену з мадленкою). Тоді ж він розпочав À la recherche du temps perdu.

Щоб повністю зануритися в роботу, у 1910 році Пруст вирішив відмежуватися від світу. Відтоді він майже не залишав свою квартиру: спав удень, а працював уночі. Виходив лише зрідка — щоб підмітити деталі й зібрати враження для роману. Пруст писав напівлежачи у ліжку, при тьмяному світлі, через що часто страждав від болю в очах. Він вірив, що без страждань і внутрішніх мук неможливо створити справжній шедевр.

Перший том твору відмовилися друкувати провідні видавці, включаючи La Nouvelle Revue Française, але завдяки фінансовій підтримці Пруста його видав Бернар Грассе у 1913 році. Хоча на початку Пруст планував лише три томи, Перша світова війна та особисті трагедії призвели до того, що роман зріс утричі у своїй глибокій, сатиричній і філософській винятковості.

«У пошуках утраченого часу» — це не лише особиста історія самого Пруста, але й глибокий роздум про пам’ять, час та людську природу. Роман закільцьований: почавшись зі згадки про дитинство, він завершується моментом, коли герой через випадкові спогади усвідомлює, що краса минулого завжди жива в ньому.

____________________________________________________________________________________________________

Джерела: Vogue.ua, Britannica

____________________________________________________________________________________________________

«У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону»

Класичний переклад видатного українського перекладача Анатоля Перепаді

Передмова української літературознавиці й критикині Ганни Улюри 

Перший частина знаменитої семитомної епопеї Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу. На Сваннову сторону», в перекладі одного з найвидатніших українських перекладачів Анатоля Перепаді, є одним із ключових творів сучасної психологічної прози. Роман, написаний ще у 1913 році, розпочинає поетичну, заплутану подорож лабіринтами пам’яті — світом дитячих спогадів, внутрішніх переживань і уяви головного героя — хлопчика Марселя, у якому сплелось так багато автобіографічних рис самого автора.

У центрі твору — історія втраченого дитинства, неможливого кохання, сатири вищого світу, що потрапив у пастку ефемерності моди, а також філософське дослідження мимовільної пам'яті, за міріадами потайних дверцят якої, кожен переживає власну, щоразу інакшу історію. Марсель Пруст створив не белетризовану хроніку подій власного життя, а деталізований автопортрет внутрішнього світу митця, де звук, колір, смак і навіть запах пробуджують уяву й навіки поєднують текст із серцем читача. 

____________________________________________________________________________________________________

«У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток»

«У затінку дівчат-квіток» — друга книга зі знаменитої семитомної епопеї Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», що здобула Гонкурівську премію з літератури (1919) в перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді.

У центрі твору — перше кохання, перша дружба й перші розчарування, що знаменують болісний, але неминучий перехід від дитинства до дорослості. Марсель Пруст вдається до витонченого мистецтва, поєднуючи ліризм почуттів з філософією екзистенційного пошуку, і веде читача крізь глибини власної пам’яті, безсилі перед плинністю часу, й усвідомлення складнощів людських стосунків у французькому суспільстві початку ХХ століття.

____________________________________________________________________________________________________

«У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона»

Після ніжних спогадів про перше кохання і поетичних літніх марень Марсель Пруст занурює читача у тривожний світ аристократії. «Ґермантська сторона», третя книга зі знаменитої семитомної епопеї, блискуче й водночас іронічно досліджує поезії снобізму і мінливі чари світського життя. Молодий оповідач відкриває для себе витончені салони й загадкову постать дукині Ґермантської. І саме тут, на «потертому коцику» її палацу, мрії юності вперше стикаються із суворою буденністю, а сяйливі імена й герби втрачають ореол романтики, оголюючи ілюзії й гірке розчарування.

____________________________________________________________________________________________________

Більше видань серії «Лабораторія класики» шукайте за посиланням