Що робити, коли дитина не слухається? Уроки виховання професорки дитячої психіатрії Кайї Пуури

Щоб вирости людиною зі здоровою самооцінкою, дитина потребує любові, встановлених кордонів, розвитку емоційного інтелекту і вдячності. Усе, що потрібно батькам, — слухати, підтримувати й заохочувати. Дитина тільки вчиться бути людиною. Більшість емоцій і ситуацій здаються їй дивними, несподіваними, а на навчання і поведінку впливають стадії розвитку, темперамент і оточення. «Як виховати найщасливіших дітей у світі» демонструє світ дитини через приклади з життя, з якими стикалася кожна родина, допоможе батькам зрозуміти власну поведінку, покаже нові виходи зі складних ситуацій, зміцнить емоційний інтелект та сімейну взаємодію. Про те як встановлювати і підтримувати позитивну взаємодію між батьками і дитиною — публікуємо у матеріалі.

Установлювати й підтримувати позитивну взаємодію між батьками й дитиною не завжди легко. Діти різні за своїм темпераментом і часто ті з них, які легко дратуються й виражають сильні негативні емоції, викликають жаль, утому й навіть ненависть також у дорослих, які за ними доглядають.

Взаємодіючи з дитиною із так званим складним темпераментом, батьки можуть відчути, що лише постійний контроль і жорсткі заборони убезпечують дитину й краще лишити її саму поплакати або позлитися. У такому випадку дитина отримує досвід того, що її не розуміють або не приймають, унаслідок чого в неї не виникає бажання й потреба діяти відповідно до прохань або настанов батьків. Це коло негативної взаємодії батьки можуть розірвати своїми діями.

Може здаватися неправильним, але саме тоді, коли поведінка дратує й дитина зовсім не здається приємною, варто виявляти до неї інтерес і робити разом із нею щось таке, що приносить їй радість. Та саме спільні моменти радості можуть спрацювати як «вакцина» від виникнення негативного кола й дати дитині позитивний досвід спільної гри.

Що робити, якщо дитина не дотримується встановлених кордонів?

Догляд за дитиною може бути дуже обтяжливим із багатьох причин. Діти часто підхоплюють усілякі вірусні хвороби, особливо в перші роки життя, погано сплять і багато плачуть, коли хворі. Інші діти чутливі до подразників середовища й бояться або багато плачуть через це. Також діти можуть робити щось заборонене або погане через незнання або навмисно, що завдає нам, батькам, клопотів або жалю. У таких ситуаціях нас може охопити гнів або лють, які можуть налякати нас самих. Саме почуття ще нікому не нашкодило. У складних ситуаціях із дітьми краще ідентифікувати власне почуття гніву або ненависті, глибоко вдихнути або покинути те місце зі словами:

«Я зараз такий/-а розлючений/-а, що мені потрібно піти заспокоїтися».

Врівноважуйте власні емоції

Дії в стані гніву або ненависті не принесуть хорошого результату з дитиною. Розлючений дорослий видається дитині страшним, і в такій ситуації її мозок прив’язується до етапу стресу, на якому дитина не може ні почути вас, ні зрозуміти. А коли ми, батьки, сердимося, нам зі свого боку складно залишатися дорослими. Самі того не бажаючи, у своїх діях і словах ми часто опускаємося до рівня дитини.

Дякуйте дітям за виконані умови і дотримання правил

Діти хочуть дотримуватися правил, бо люблять своїх батьків і прагнуть діяти так, як, на думку батьків, буде правильно. Для зобов’язання дитини важливо, щоб її дії відповідно до побажань батьків мали приємні наслідки, як-от чесне «дякую».

Схвалення можна виразити простими словами, додавши, наприклад: «До речі, ти чудово прибрав кімнату». Таку висловлену без зайвих слів подяку може бути легше прийняти дитині перехідного віку.

Спокійно розмовляйте про неприємні ситуації

Коли ви вже практикуєте приємні наслідки, можна подумати разом із дитиною про наслідки менш приємні. У цих розмовах дорослому краще залишатися діловим і спокійним, не лякати й не знецінювати іншу сторону — хоч як хотілося б кричати. Варто пам’ятати, що дитина, яка нормально розвивається, може відчувати сором уже з півторарічного віку. Малюки соромляться своєї поганої поведінки або порушень правил, якщо не отримують нашого заохочення, навіть якщо не показують цього. Надмірне звинувачення й соромлення не допомагає дитині впоратися зі своїми негативними почуттями. У цих ситуаціях також можна стати на позицію дитини й поміркувати, як ви хотіли б, щоб повелися з вами, наприклад, якщо ви припустилися помилки на робочому місці.

Перевірте чи розуміє дитина сенс скоєного

Коли дитина порушує правила, варто спершу перевірити, чи розуміє вона, що заборонено й чому. Якщо ви самі завелися, можна провести розмову за кілька годин або днів. Деяким людям допомагає, коли вони записують прикру подію й свої почуття щодо неї на папері. Варто зробити будь-що, що допоможе батькам дистанціюватися й заспокоїтися (хоч як би дитина не вивела їх із себе), перш ніж з’ясовувати з нею стосунки.

Коли дитина порушує правила, варто спершу перевірити, чи розуміє вона, що заборонено й чому.

Чи усвідомлює вона, якої шкоди могло б завдати скоєне нею?

Встановлюйте здорові покарання і їх тривалість

Після цього з дитиною можна поговорити про те, яким, на її думку, був би справедливий наслідок за порушення правил або кордонів. Позбавлення пільг (заборона користуватися телефоном) або створення незручностей (домашній арешт) не надто годяться як покарання, бо в такому разі відсутній елемент домовленості. Наслідок також має бути відповідний до міри скоєного і, що найважливіше, такий, який дитина зможе виконати сама або з допомогою батьків.

Зопалу призначений місячний домашній арешт може призвести до того, що жвава дитина, яка звикла рухатися, знову буде знервованою — з вогню та в полум’я. Також із дитиною можна разом поміркувати про те, яким буде тривалість покарання за порушення правил або кордонів.

Найкраще допомагає дитині й навчає її, коли наслідок якось компенсує скоєне або порушення правил. Наприклад, якщо дитина навмисне побила щось, що належить комусь іншому, можна домовитися з нею, як це полагодити або відшкодувати. Якщо дитина завдала шкоди комусь іншому, можна поміркувати разом із нею, як вона може полегшити біль і образу, яких завдала іншій людині. Якщо вона вчинила безлад, домовитися про те, як вона його прибере, й дізнатися, чи потрібна їй у цьому допомога. Якщо дитина зрадила довіру батьків, наприклад, повернулася додому пізніше, ніж у домовлений час, або збрехала, слід поговорити про те, як можна повернути довіру. Скільки часу дитина приходитиме додому раніше, перш ніж буде відновлено попередню домовленість? Як батьки знатимуть у майбутньому, що дитина каже правду? Як довго батьки перевірятимуть, що дитина не бреше?

Коли дитина сама бере участь в ухваленні рішення щодо наслідків за свої дії, вона краще зобов’язується їх виконувати.

Уникайте невизначеності в призначенні наслідків за скоєне

Нікому не до вподоби не знати, коли закінчиться якась прикрість. Завжди краще чітко визначати, що чекає в разі порушення правил або кордонів і яким буде тривалість покарання. Коли покарання виконано, до нього більше не потрібно повертатися, жартувати про нього або розповідати про нього іншим — а надто в соцмережах.

Більше про виховання та емоційну взаємодію батьків і дітей читайте у книжці професорки дитячої психіатрії Кайї Пуури «Як виховати найщасливіших дітей у світі»

В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними.