Люба, тобі під силу все, за що ти візьмешся: уривок із книжки «Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес
Алтея Джеймс — юна й успішна американська письменниця — приїжджає до Берліна, де стикається з реальністю нацистського режиму й опиняється серед повстанців, що кидають виклик її уявленням про світ. Ханна Брехт втікає від переслідувань до Парижа й опиняється в Бібліотеці спалених книг, де розпочинає власну боротьбу проти фашизму, використовуючи силу друкованого слова. А в Нью-Йорку Вів’єн Чайлдз отримує страшну звістку про загибель чоловіка і вирішує розпочати боротьбу проти цензури, захищаючи право солдатів на доступ до книжок. І одного дня долі цих трьох жінок перетинаються. «Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес — це вражаючий роман періоду Другої світової війни про силу книг, здатних перемогти у найтемніші моменти війни.
Після розмови з містером Стерном Вів вирішила піти з роботи раніше і поїхати у свою квартиру у Верхньому Вест-Сайді, де вона жила разом зі свекрухою Шарлоттою. На роботі з неї однаково сьогодні користі вже не буде, адже всі її думки були зайняті тим, що доведеться зробити, щоб затягти Тафта на захід. Коли все почалося, вона чітко розуміла, у кого хоче — а що головніше, у кого не хоче — просити допомогу. Та Вів, як ніхто, знала, як легко можуть ламатися найнадійніші плани.
Вона йшла площею Колумба, великим пальцем знову машинально потираючи місце, де була обручка. На розі Шістдесятої та Бродвею один старий продавав книги, і Вів завжди намагалась щось у нього купити.
Старий, жуючи край незапаленої цигарки, спостерігав, як її пальці перебігають по корінцях його скарбів.
— Щось зацікавило? — спитав він хриплим прокуреним голосом корінного ньюйорківця.
Вів саме збиралась щось відповісти, та оніміла, побачивши зелений томик із золотими буквами.
«Олівер Твіст».
Вона мало не розсміялась чи не розплакалась, чи й те й те одразу. Вів не вірила в знаки долі, для неї то були просто збіги. Але такий знак вона не змогла проігнорувати.
«Він мені нагадує Гейла», — писав Едвард. Вони так рідко говорили про його брата, і часом Вів здавалось, що це Бог так вирішив пожартувати з неї, коли Едвард в останньому листі раптом згадав про нього.
Вів витягла книжку з-поміж лав її побратимів і показала старому.
Він усміхнувся, продемонструвавши відсутність трьох зубів, і зацитував:
— Є книжки, в яких найкраще — це корінці й обкладинки.
— Це не про цю книгу, — відповіла Вів, і старий кивнув.
— Не про цю, — погодився він і, взявши гроші, засунув їх під кашкет, що прикривав густу сиву кучму.
Вів попрямувала далі, притиснувши книжку до грудей. Ідучи, вона думала, що сказав би Едвард, якби побачив її зараз, як вона чинить опір всемогутньому сенаторові.
«Люба, тобі під силу все, за що ти візьмешся», — сказав він їй після одного з великосвітських раутів, після яких у Вів зазвичай залишалося почуття презирства, гніву й некомпетентності.
Вона навіть не згадає, скільки разів після таких вечірок вони без сил сиділи в його кабінеті, ще до одруження. Едвард зручно влаштовувався на шкіряному дивані, який він просто обожнював, а Вів скручувалась калачиком в улюбленому кріслі. Так вони сиділи, попиваючи кожен свій улюблений алкогольний напій, і обговорювали всі події вечірки.
Саме так вона найбільше любила уявляти Едварда: у ті тихі години між північчю та сходом сонця, коли вони були водночас і дріб’язкові, і добрі, й похмурі — за ніч переживали весь спектр людських емоцій. Їхні почуття одне до одного були такі ніжні й глибокі, що Едварду й Вів навіть не треба було говорити — їм було затишно просто разом сидіти в тиші.
Вів знала, що писали в жовтій пресі про ті вечори, коли вона їхала додому з Едвардом. Усі ті жіночки так зраділи, коли з’явилось оголошення про весілля — просто тому, що їхні підозри підтвердились, — вже й забувши, скільки прихованої злоби було в їхніх натяках.
Тоді Вів була рада, що насправді ніхто з них не знав справжньої природи її стосунків з Едвардом.
Це було дуже особисте, священне і чудесне, а також нечуване для багатьох, чиї уявлення про любов не виходили за вузькі рамки романтичного кохання.
А тепер це знання викликало в неї почуття самотності. Ніхто не попереджає, що колись захопливі секрети, які ви ділили між собою, раптом тьмяніють, коли залишаєшся з ними наодинці.
У той вечір, коли Едвард сказав Вів, що їй усе під силу, він придумав стільки кумедних способів відігратись на молодому Вандербільтові за те, що принизив Вів, коли вона насмілилась висловити свою думку про стан справ чи політику, чи закордонні інвестиції. Вона вже й не згадає, про що саме йшлося.
— Ходи сюди, — покликав Едвард. Вів застогнала, потім встала, похитуючись від кількості випитого шампанського. Він узяв її за руку і підвів до вікна, що виходило на Шосту авеню, і відчинив його. — Реви.
Вів засміялась і притулилась до нього.
— Що? Ти божевільний. І п’яний.
— Реви, — наполягав Едвард, а потім відкинув голову і заревів у нічне небо.
— Госссподи, — пробуркотіла Вів, але Едвард дивився на неї, піднявши брови і задерикувато усміхаючись, тож вона закотила очі і спробувала повторити за ним.
— Та ну, ти можеш краще, — сказав Едвард. — Ти сильна, ти розумна, ти вперта і хоробра, і дивовижна. А тепер реви!
І вона заревіла, з криком випускаючи все роздратування, увесь відчай і біль, завданий того вечора і в мільйони схожих вечорів, аж поки в легенях не забракло повітря і не заболіло горло.
Якийсь чоловік на вулиці закричав: «Щоб вам заціпило». Вони, хихочучи, покотилися на підлогу під вікном.
— Тобі під силу все, за що ти візьмешся, — повторив Едвард, а потім схилив свою голову на її і заснув.
— І що я без тебе робила б? — прошепотіла Вів.
Передзамовити книжку «Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес
В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratory.ua: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн
