«Будь-якому іншому гурту годі й сподіватися зробити те, що зробили Beatles»: уривок із книжки «Люби і дай померти: Джеймс Бонд, «Бітлз» і британський характер»
Одного жовтневого дня 1962 року у світ вийшов Love Me Do — дебютний альбом «Бітлз», і «Доктор Ноу» — перший фільм про Джеймса Бонда. Невдовзі «Бітлз» стали найвпливовішим гуртом в історії музики, а неперевершений агент 007 — найуспішнішим кіногероєм усіх часів. Ці новинки цілковито змінили музичну та кіноіндустрії й репутацію Британії у світі: зненацька замість червоних мундирів і гармат Англія почала штампувати шпигунські трилери і альбоми патлатих хлопців. Книжка «Люби і дай померти» — це історія двох величезних культурних феноменів, що означили американські прагнення, фантазії та уявлення людей про самих себе. Ділимося уривком із книжки у матеріалі!
_______________________________________________________________________________________________________
***
«Поворотний пункт в історії Британії». Такий ефектний заголовок був на титульному аркуші Daily Mirror у п’ятницю 5 жовтня 1962 pоку. Це гучна заява навіть за стандартами бульварної газети, однак та стаття, певно, не виправдала читацьких очікувань. У ній ішлося про промову Г’ю Ґейтскелла, лідера Лейбористської партії, на партійному зібранні у Брайтоні, про Європейську Економічну Спільноту. Така у бульварної журналістики природа: вона драматизує поверховий рівень подій, але сліпа до справді глибинних історичних змін.
В інших куточках світу відбувалися важливі події. Здавалося, у Франції на уряд президента де Ґолля чекав неминучий крах, а Сполучені Штати закликали Європу долучитися до своїх планів блокади Куби. На противагу цим драматичним подіям, у Великій Британії того дня не відбулося нічого особливого. Принцеса Анна спустилася у вугільну шахту в графстві Дарем і, оглянувши 365-метровий вугільний забій за 25 хвилин, відзначила: «Чудове місце». П’ятеро бандитів у масках підстерегли поштовий фургон біля Дандженесса у Кенті й утекли, прихопивши приблизно £5000. Службовця Адміралтейства на ім’я Вільям Вассалл судили за надання «ворогу таємної інформації». Стояла тепла і суха жовтнева днина, проте на півдні було дуже вітряно. Ніщо не вказувало на «поворотний пункт в історії Британії».
Принаймні на політичному рівні. У царині культури зануртували безпрецедентні процеси. Гіперболізований заголовок Daily Mirror виявився напрочуд влучним у світі британської уяви. У п’ятницю, 5 жовтня 1962 pоку, вийшов «Love Me Do», перший альбом Beatles, і «Доктор Ноу», перший фільм про Джеймса Бонда. Невдовзі Beatles стануть найуспішнішим і найвпливовішим гуртом в історії. Неперевершений Джеймс Бонд стане найуспішнішим кіногероєм усіх часів. Ці новинки цілковито змінять музичну і кіноіндустрію. Як і репутацію Британії у світі: зненацька ця країна почала штампувати шпигунські трилери і патлатих хлопців замість червоних мундирів і гармат. Більшість країн може тільки мріяти про перетворення культурного експорту на всесвітнє явище такого масштабу. А те, що Британія породила дві такі сенсації одного вітряного жовтневого дня, незвичайно за будь-якими стандартами.
Безперечно, хтось вважає культуру дріб’язковою. Каже, що на тлі риторики цілої держави кілька фільмів і пісень погоди не зроблять. За такою логікою, розповідати про державу слід крізь призму влади. І справді, історію Британії чи не завжди розповідають з позиції влади: чи то військової моці, чи символічної влади, як-от монархія, чи фінансової (історія Британської Ост-Індійської компанії). Проблема цього підходу в тім, що у Британії люди здебільшого не відчувають нічого спільного з історією влади. Ми самі влади не маємо, тож і не надто цікавимось історіями про неї. Досвід підказує, що вона радше варта підозр, аніж захоплення. А нам пропонують національну історію, у якій могло б із тим самим успіхом ітися про марсіан.
Проте історію острівного народу можна розповісти й інакше — наприклад, зосередившись на уяві. То буде історія нашого внутрішнього життя: оповідки, до яких люди тягнуться і які переказують іншим, осяяння про наші мрії, вірування і погляди. Акцент на уяві, а не на силі, допомагає змалювати глибший портрет населення. Він упізнаваний для мешканців країни, а це щось та й важить.
Зазвичай люди зосереджуються на владі з тих міркувань, що уява ефемерна, квола і неважлива. Це не так, проте уява справді впливає на світ інакше, ніж груба сила. Вода може бути не менш руйнівною за вогонь, хоча від природи вона поводиться геть інакше. Уява має значення, адже ідеї змінюють вірування, вірування формують погляди, а погляди зумовлюють дії. Так уявна історія втілюється у матеріальному світі.
Поет-романтик Семюел Тейлор Колрідж захоплювався уявою і її потужною здатністю змінювати дійсність. Він стверджував, що уява і проста фантазія — різні речі. За визначенням Колріджа, уява породжує щось цілком нове. Це неабияк впливає на світ, адже поява нового вимагає внутрішнього налаштування і перестановки. Своєю чергою, фантазія — це всього-на-всього перестановка речей, які вже існують. Вона може бути захопливою і потішною, але не змінює світ так, як уява. Якби Колрідж жив у 1962-му, він відніс би більшість нових пісень і фільмів до простої фантазії. Вони, без сумніву, все одно мали цінність, але не надто змінювали світ. Якщо озирнутися, події п’ятниці, 5 жовтня, стали б для поета чудовим прикладом відмінності справжньої уяви, здатної змінювати світ, від фантазії.
Світ уяви — це дика екосистема з безліччю театральних вистав і картин, ситкомів і оркестрів, коміксів і опер. Творчий процес ніколи не припиняється, а намагання осмислити цей на позір неозорий пейзаж може спантеличити. Проте не все на ньому однакове. Там є велетенські чудовиська. Подібно до того, як після кораблетрощі дослідники дістаються острова і дізнаються, що на ньому живуть Кінг-Конг і Ґодзілла, присутність в екосистемі двох культурних монстрів привертає особливу увагу. Певна річ, життя комах і грибків важливе і варте дослідження. Та, мабуть, насамперед слід звернути увагу на монстрів.
Beatles і фільми про Бонда — монстри нашої культурної екосистеми. Їх неможливо зрозуміти з погляду звичайної індустрії розваг. Не може такого бути, щоб серія фільмів, побудованих на одному персонажі, виходила понад шістдесят років, залишалась успішною і прибутковою упродовж двадцяти п’яти частин. Численні кінопродюсери безуспішно намагалися створити такий стабільний прибутковий продукт. Якби це було можливо, так робили б усі. Так само, як жоден інший музикант не повірив би, що гурт може створити такий великий, амбітний, оригінальний і різноманітний доробок, як Beatles — і то за вісім з хвостиком років. Будь-якому іншому гурту годі й сподіватися зробити те, що зробили Beatles, а за такі заяви вас вважатимуть несповна розуму. Певно, і те, й інше — ненормально. Можливо, цих монстрів доцільніше розглядати разом, адже у Beatles і фільмів про Бонда більше спільного між собою, ніж з іншими гравцями своєї сфери. Невдовзі ми побачимо, що за ними стоять дві історії, які часто переплітаються між собою.
_______________________________________________________________________________________________________
Замовити книжку «Люби і дай померти», Джон Гіґґз
В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratory.ua: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн
Більше актуальних видань шукайте за посиланням у книжковому інтернет-магазині laboratory.ua
