Ритуали, генеалогії, влада: інструкція зі створення нації. Уривок із книжки «Найкоротша історія Японії»
Що ми знаємо про Японію? Дзен, бойові мистецтва, суші, аніме, манґа… Її культура давно й глибоко проникла в наше повсякдення, і все ж сама країна досі лишається загадкою — острівною державою з непростими стосунками із зовнішнім світом. Ділимося уривком із книжки «Найкоротша історія Японії» у матеріалі.
__________________________________________________________________________________________________________
Читайте також розповідь Леслі Даунер про шлях до зацікавлення Японією
__________________________________________________________________________________________________________
За 25 років до початку правління імператриці Ґеммей, її дядько, імператор Темму, наказав зібрати, упорядкувати й закарбувати в літописах історію країни та шанованих кланів. Це був надзвичайно багатий доробок, який від покоління до покоління передавався усно чи письмово: міти, оповідання, вірші й пісні про створення світу, богів і богинь, героїв і стародавніх імператорів, а також заклинання, церемонії, ворожіння і ритуали. Однак жодних письмових згадок не збереглося — літописи, написані принцом Шьотоку, згоріли, а записи інших кланів також зникли невідомо куди.
Імператор Темму викликав до себе людину з надзвичайною пам’яттю. Нею виявилася Хієда но Аре — 28-річна синтоїстська придворна шаманка. Вона мала «природний талант і розум, а також уміла відтворити з пам’яті прочитане один раз і почуте один раз». Учені диктували їй хроніки, і вона закарбувала у своїй надзвичайні пам’яті всі міти, історичні документи та перекази Японії.
Так тривало до початку правління імператриці Ґеммей, яка наказала Хієді передати цей величезний масив знань ученому, а він їх записав.
«Коджікі» («Записи справ давнини») — японська історична хроніка, упорядкування якої завершили в 712 році нашої ери. Вона складається із трьох сувоїв і записана китайськими ієрогліфами, що передавали слова народної старояпонської мови. Спершу в «Коджікі» описується момент створення Японії, коли Ідзанаґі занурив спис у первісну каламуть, а богиня сонця Аматерасу — родове божество клану Ямато — зображується верховною богинею, якій підпорядковуються дрібніші божества, від котрих пішли нащадки інших кланів. У ній закарбовано як Нініґі, онук Аматерасу, спустився на Землю і як його правнук Джімму став першим імператором, породивши монаршу династію. Далі в ній викладено генеалогію імператорського роду, що прямою лінією тягнеться від богині сонця — це узаконило їхнє правління і переплело родоводи інших кланів з їхнім. «Коджікі» також містить церемонії, звичаї, ворожіння та магічні обряди стародавньої Японії.
Вісім років по тому вчені завершили укладання другої історичної хроніки — «Ніхон Шьокі» («Аннали Японії»). На відміну від «Коджікі», яку зробили зрозумілою для японців, «Ніхон Шьокі» написана класичною літературною китайською мовою й створена за зразком династійних історій, у яких згадували королеву Хіміко. Цим літописом можна було похвалитися перед іноземними посланцями. «Ніхон Шьокі» засвідчувала рівність Японії та Китаю, а також їхніх історій. До того ж «Коджікі» повністю заснована на переказах, що передавалися при дворі, а «Ніхон Шьокі» спиралася на різноманітні джерела, зокрема китайські літописи.
«Ніхон Шьокі», як і «Коджікі» починається з ери богів, ведучи лінію божественних імператорів від Джімму з VII століття до нашої ери аж до правління імператриці Джіто, сестри Ґеммей.
Ні в «Коджікі», ні в «Ніхон Шьокі» не згадано про королеву Хіміко, але є дивовижні розповіді про імператрицю Джінґу, яка також була шаманкою і воїтелькою. Роки її правління (201–269 роки нашої ери) близькі до часів життя Хіміко (168– 248 роки нашої ери). «Ніхон Шьокі» повідомляє, що чоловік Джінґу загинув у битві, тому вона очолила війська. Тоді вона вже була на останніх місяцях вагітності, але затримала пологи на три роки до завершення війни. Увесь цей час майбутній імператор Оджін керував бойовими операціями з утроби матері. Деякі японські вчені стверджують, що Джінґу й Хіміко — це одна людина, а Хіміко — ім’я, під яким її знали китайці.
Обидві хроніки закарбували всі міти та історію Японії, тому вони є основними синтоїстськими текстами. Однак період Нара вирізняється помпезністю і традиціями щедрого меценатства не завдяки синтоїзму, а завдяки буддизму.
__________________________________________________________________________________________________________
