«Щастя — моє друге ім’я. Перше — Не»: уривок із книжки Кирила Половінка «Планктон»

«Планктон» — це сатирична, зла і до болю впізнавана трагікомедія офісної реальності на зламі десятиліть, де, щоб отримати бажане, доведеться втратити все, що було по-справжньому важливим. В який момент людина перетворюється на сірий офісний планктон? У цій книжці немає геройства. Тільки виживання з дешевою кавою у руках і клятим будильником щоранку. І світла в кінці тунелю теж немає. Це просто офіс. Ділимося уривком із книжки у матеріалі.

__________________________________________________________________________________________________________

Читайте також добірку цитат із книжки «Планктон» та розповідь Кирила Половінка про творчий процес створення нової книжки

__________________________________________________________________________________________________________

Восьма сорок п’ять. У двері коричневої будівлі засмоктує напівсонних працівників сфери торгівлі. Таки треба йти. Одним ковтком допив чай, влучним кидком закинув стаканчик до смітника, дістав телефон, знайшов потрібний номер, видихнув, натиснув кнопку виклику.

— Алло! Це Максим. 

— А. Привіт, — у п’ятницю цей голос був жвавішим. Щось не те. — Так, Максе, привіт. 

— Я тут вже під’їхав. Мені на вас чекати біля входу чи мене забере хтось із кадрів? 

— Заходь всередину, зустріну

Почовгали, довбешко! На нас чекають нові пригоди! Борги самі себе не віддадуть!

— Добридень! — ховаючи страх, привітався з охоронцем. 

— Ви до кого? — спитав він. 

— Я цейво... Перший день. 

— Очікуйте, — відмахнувся той і прилип до екрана монітора.

Покрутив головою: турнікет із миготливими лампочками, прозорі стіни кабінетів, прозорий ліфт — таке я бачив уперше. Люди, що проходили повз, зацікавлено дивились на мене, пікали картками на панелі турнікета та зникали у коридорах. Після мого колишнього офісу, де з охорони був тільки п’яний слюсар, цей здавався справжнім втіленням кіберпанку.

Перед турнікетом з’явився смішний русявий тип із грушоподібною головою та волохатими руками, з яких росли короткі пальці-сардельки. Чомусь одразу згадались шкільні жарти, що якщо багато мастурбувати, то будуть волохаті руки. Сподіваюсь, цей дрочило — не мій керівник.

— Привіт, Максиме! 

Та бля.

Потис руку, приховуючи гидливість.

— До вас? — спитав охоронець. 

— Так. Ти перепустку оформив? 

— Га? — та яка перепустка? Мій новий шеф — дрочило! 

— Запишись, — підсунули мені журнал.

Я дрібним почерком вивів своє ПІБ, час, у клітинці напроти написав Г-1, як попросив охоронець, і поставив підпис. На стійку впав шмат пластику, на якому маркером було виведено «Гість № 1».

Олег повів мене дивними коридорами, що більш походили на лабіринт мінотавра. Майже біля кожних дверей він пікав своєю перепусткою. Це шо, я можу потенційно застрягти між кабінетами та муситиму чекати, поки хтось буде проходити повз? Г-1, ваш кіберпанк, рятуйте!

— Не хвилюйся, — посміхнувся він, наче почувши мої думки. — Не застрягнеш. І до кабінету CEO випадково не потрапиш.

Хто такий Сє О? У них тут азійці працюють? І чому до них страшно потрапляти?

— Проходь, — відчинив він переді мною двері.

«Ні, друже, тільки після тебе», — встиг подумати я, але як шкода, що іноді роблю не те, що думаю.

Ну ось, багато незнайомих людей витріщається на мене. У вас що, роботи немає? Ану повернулись до своїх моніторів і... чим би ви там, бляха, не займались!

— Знайомтесь, — сказав Олег, ставши поруч, — Максим — наш новий працівник.

Я підняв руку в привітальному жесті та спробував мило усміхнутись. Саме спробував.

— Максим обійматиме посаду асистента. Прошу любити й шанувати.

Чорнявий бочкоподібний тип із почервонілими очима простягнув мені руку з тихим «Привіт». Руки не волохаті — можна довіряти. Привіт, гобіте!

— Максе, у нас люди адекватні, тож не соромся, звертайся з будь-чим, допоможемо!

— Так, у нас тут усі свої. Не парся взагалі, — підхопив бородань у рожевій сорочці.

— Ну що, працювати? — плеснув у долоні Олег. — Проходь. Пальто можеш повісити тут — обирай вішак. Так, тепер ходи-но сюди: це місце асистентки, вона скоро прийде. Ось тобі стілець, сиди поруч, втягуйся в процес. Марина працює до кінця тижня. Твоє завдання: максимально перейняти справи. До речі, це Павло (той самий гобіт), менеджер нашого напряму.

— А чим займається менеджер? — спитав я більше в Олега, ніж у Павла.

— Шукає акції, веде перемовини з постачальниками.

— Ясно, — награно кивнув я, ніхріна не зрозумівши, про що він.

Кабінет був насправді доволі великим, але в ньому розмістилось десь дванадцять осіб, тому здавався маленьким. П’ять компактних острівців з офісним планктончиком.

Трохи порозглядав людей. Усі різні, але в чомусь схожі. Таке враження, що постійне перебування у цих стінах породжує якісь мутації та підганяє всіх під параметри системи.

Локальний Мордор я помітив одразу. Бо жодне робоче місце, що є храмом натхнення та порядку, не може мати Г-подібний стіл із секретарем (ще один асистент?) і стояти в глибині кабінету. Ще й поверхня була мерзотно чистою — дуже контрастувало із захаращеними столами колег та колежанок.

Скляні двері поруч зі мною відчинились і до кабінету увійшла світловолоса, молодша за мене дівчина.

— Доброго ранку! — сказала вона в кабінет.

Відлунням почулося кволе «Привіт».

Дівчина зняла пальто, не звертаючи на мене уваги, сіла на стілець поруч, дістала змінне взуття, перевзулась, вийняла з верхньої шухляди стола окуляри, протерла їх ганчірочкою, наділа й тільки потім заговорила:

— Привіт. Я Марина.

— Максим.

— Я буду працювати й у процесі пояснювати, що роблю. Гаразд?

— Так.

Тільки-но я налаштувався слухати, як у дверях почувся знайомий, але трохи деформований спогадом голос:

— Це одинадцятий кабінет?

Щастя — моє друге ім’я. Перше — Не.

__________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Планктон», Кирило Половінко

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними