Наталія Атамась, орнітологиня, письменниця та популяризаторка науки, поділилась враженнями від прочитання книжки «Основи. 10 ключів до реальності» Френка Вільчека. Каже, що прочитала її доволі швидко і, хоча тема основоположних законів Всесвіту для багатьох видається непростою, Наталя зізнається, що відчула себе не учнем, а партнером автора. За її словами, Вільчек не виступає в ролі вчителя, — навпаки — він «підіймає» читача до свого рівня, робить його співучасником наукових відкриттів.
Чим іще ця книжка захопила сучасну вчену, що її вразило найбільше та які роздуми й афоризми науковця вона виділила для себе,— дізнаєтеся із цього відгуку.
Книга нобелівського лауреата з фізики Френка Вільчека українською вийшла майже одночасно зі світовим релізом, що неймовірно тішить. Особисто для мене автор не потребує особливого представлення, і 200 сторінок я прочитала доволі швидко.
Не буду приховувати, книга справила на мене глибоке враження.
Зараз я спробую сформулювати, чим саме.
У першій частині книги автор розбирає ті самі Основи Всього (хоча сам він зазначає, що ненавидить у популярній літературі вираз «теорія всього»). У п’яти розділах перед читачем постають такі фундаментальні речі як простір, час, елементарні частинки та поля, закони і, як на мене – найцікавіша штука – динамічна складність.
Якщо про перші елементи реальності написано та перекладено доволі багато науково-популярної літератури, то про динамічну складність, що це таке і чому, на думку автора, дуже важливе – до цього не зустрічала, і воліла б прочитати більше.
Але фішка у тому, що «Основи» - це не освітній наукпоп, аж ніяк. Автор не ставить перед собою завдання розжувати та просвітити читача.
Так, ця книжка написана дуже просто і зрозуміло (у ній рівно дві формули). Так, автор побіжно нагадає про те, що таке спін, будову атомного ядра, і як відкрили гравітаційні хвилі. Але головне не це. Головне – це доволі глибокі роздуми автора-фізика над природою реальності і над тим, чому вона саме така. А також над тим, як ми можемо її пізнати і для чого нам це потрібно.
Як він сам зазначає, якщо перша частина книги відповідає на питання «Що тут у нас є?», то друга частина – «Звідки воно тут взялося?». У цьому розділі йдеться про Великий Вибух, походження Всесвіту, «темну матерію» і так далі. Я читала доволі багато книг про ці речі, непогано їх знаю на рівні просунутого читача наукпопу, але нудно мені аж ніяк не було. Бо знову таки – автор використовує їх як привід для роздумів, весь текст він вибудовує як діалог з читачем.
Це саме бесіда з дуже розумною та досвіченою у науці та науковому пошуку людиною, яка у книзі фактично підіймає читача до свого рівня. Дуже цікаве, дивне відчуття.
Френк Вільчек говорить про найскладніші, фундаментальні концепції, з яких складаються підвалини нашої реальності, але які неймовірно далекі від повсякденного людського сприйняття та досвіду – а ти такий все розумієш, відчуваєш себе дуже просунутим і починаєш думати над всіма цими захопливими штуками власною головою.
Автор робить читача не учнем, але співучасником та партнером, у цьому і є магія книги.
У текст доволі органічно і влучно вплетено думки давніх філософів та богословів, і постійно відчувається, що для автора мислити на рівні науковому та філософському так само природно, як рибі дихати у воді. Останньому моменту присвячено цілу главу наприкінці книги – «Природа компліментарності», яка мені дуже сподобалась, і багато чого пояснила не тільки про автора і світ, але й про себе.
Підсумовуючи, з одного боку це дуже дружня і не складна для сприйняття книга, у якій поля, елементарні частинки, квантові комп'ютери, закон локальності, Ньютон та Айнштайн постають перед читачем як добрі друзі та знайомі. А з іншого – це авторський глибинний погляд на реальність як водночас дуже складну і дуже просту штуку (що є до біса компліментарно!), яка підкоряється невеликій кількості фізичних законів та закономірностей.
Також у книзі є потужній прогностичний момент, який торкається тих фундаментальних речей, які ми ще не знаємо і того, яким чином вони можуть вплинути на наше майбутнє та розвиток людства.
Це одна з небагатьох книг, які я читала з олівцем, затоновуючи найбільш цікаві авторські афоризми та роздуми:
«Найважливіший та найцікавіший момент, коли ми говоримо про фундаментальні властивості – масу, заряд та спін – полягає у тому, що їх лише три».
«Нема ніякої суперечності у тому, що історія, скажімо, Швеції складніша за історію Всесвіту».
«Межа між тим, що є, і тим, що відбувається, не завжди проста та ясна».
«Свобода волі та фізичний детермінізм – компліментарні аспекти реальності».
Як і всі книги видавництва, цю приємно взяти до рук, а перекладач Микола Климчук та наукова редакторка Ірина Єгорченко добре попрацювали. Знайшла у книзі тільки одну помилку - помінялися місцями слова «минуле» і«майбутнє».
«Лабораторія» щиро дякує Наталії Атамась за глибокий та змістовний відгук.
