«Я б рекомендувала поколінню початку нульових краще вчити історію, плекати українську мову і насолоджуватися піснями Кузьми». Презентація дебютного роману Юлії Мак «Толіки»
Одинадцятого листопада у книгарні Readeat відбулася презентація дебютного роману Юлії Мак «Толіки». Разом з авторкою та модераторкою Світланою Стретович говорили про дитинство і юність на зламі епох, важливість символізму у книзі та значення «Толіків» в житті авторки. Найцікавіше з розмови публікуємо у матеріалі.
«Толіки» ведуть читача шляхом дорослішання крізь незалежність, початок війни у 2014 році, повномасштабне вторгнення… Але ці злами не мають травматичного впливу на головну героїню Ірку. Є певна невидима нитка, яка тримає її на плаву. В чому саме героїня знаходить опору?
Перш за все — це підтримка родини. Історія Ірки і братів — це історія про цінності. І навіть попри те, що зустрічаєшся з близькими лише раз на рік, є впевненість, що навіть через сорок років ці люди будуть готові тебе підтримати.
Одна із перших пригод — в полі кукурудзи. Бабуся розуміє, що вчинили діти, але захищає їх. Чи ви переосмислювали цю історію, крізь призму ставлення до добра колективного і особистого? І де все-таки проходить межа, коли дорослі мали б говорити з дітьми про їх поведінку, а не просто захищати?
Я впевнена, що навіть зараз у 2023 році, якби я була на місці Ірки і, навіть, якби це була кукурудза мого батька, то все одно б зробила там палац зі своїми братами. Ці емоції насолоди від пригоди й того, що ти робиш, щось фантастичне — кімнату, де ти будеш наступний тиждень просто лежати і дивитися в небо — мають значно більший вплив на дитину. Бабуся просто стала на сторону дитинства.
Але ви абсолютно праві — це була не наша кукурудза, тому це і не сприймалось настільки серйозно.
У тексті головна героїня проходить шлях від дівчинки восьми років до дорослої жінки. Але Ірка, навіть дитиною, мислить як доросла. Чи було свідомим таке поєднання образу дитини з дорослим мисленням і ставленням?
Важко у віці 30+ перенести себе в тіло восьмирічної дівчинки і згадати, як саме ти міг говорити. Я підписалась в інстаграмі на певні групи, які відтворювали сленги початку нульових, згадувала діалоги з братами і довго працювала над цим. Але маю впевненість, що людина може відкритися і ставити щирі питання в будь-якому віці, якщо знає, що її чекає хороша підтримка і щира відповідь.
Який період дорослішання Ірки є вашим улюбленим? І яка сцена викликає найбільший захват?
Є два моменти, які я люблю.
Автобіографічний, коли брати вчили Ірку вживати алкоголь. Вони знали, що треба підготувати сестру, яка була неповнолітньою, до дорослого життя. Я описувала його з власних спогадів, тому сміялася і плакала одночасно.
Другий момент — дорослішання Ірки і перша втрата у коханні.
Наскільки «Толіки» автобіографічні? Чи було відчуття, що на певну територію не варто заходити, тому що це реальні люди і, можливо, у них інша оптика?
В мене були такі переживання, але не до братів. Найбільше я переживала за тітку Світлану. Це реальна людина. Така історія, як у неї, була майже в кожній родині на заході.
Але я з нетерпінням чекаю на зворотний зв'язок, бо це найбільш щемка тема для кожної жінки — залишити своїх дітей.
«Толіки» — неймовірно співочий текст. Процитовані пісні допомагають зрозуміти як змінюється все навколо. Яке значення надається музичному акорду у книзі і як ви його обирали?
Я розуміла, що необхідно у всіх викликати одні й ті ж самі емоції, спогади, відчуття від тексту про кінець дев'яностих та початок нульових. Це можна досягти запахом, певними предметами, які були майже у всіх і музикою. Це має бути спільним для всіх.
Ця книга про наше з вами покоління. Якщо дивитись у неї, як в дзеркало, то все змальовано достатньо ідеалістично. Але з позиції старшої людини, чи є щось, що ви хотіли б змінити чи прищепити тим дітям, які зростали на зламі епох в Україні?
Я б рекомендувала моєму поколінню, тоді на початку нульових, краще вчити історію, плекати українську мову і насолоджуватися піснями Кузьми. Без пафосу, я б хотіла більше українізувати свідомість нашого покоління.
«Толіки» насичені ностальгією, теплом і, що найважливіше, дуже тонким гумором. Коротко, що особисто для вас означає ця книжка?
Для мене «Толіки» — це затишок, родина і ти, в тому вигляді, в якому б хотів себе бачити і пам'ятати.
Це здійснення дитячих мрій, про які ми дуже часто забуваємо.
