«У видавничій справі тиждень — це вже довго»: 8 цікавих фактів з книги «Faber & Faber: Нерозказана історія»

«Faber & Faber: Нерозказана історія» — це інтимна історія видавництва Faber, сплетена з найцікавіших, найзворушливіших і найдивовижніших листів, щоденників і матеріалів з архіву, розкриває нерозказані досі історії найвидатніших літературних творів, поетів і письменників ХХ століття. Як і кожен бізнес, видавництво Faber & Faber переживало свої злети й падіння, поразки й перемоги від часів заснування і до сьогодні. Але незважаючи ні на що воно долає всі проблеми й стає одним із найбільших незалежних видавництв у світі, що утримує свою першість і донині. Тим цікавіше дізнатися, що ж лежить в основі такого успіху і що ховається за його лаштунками, тож ділимося найцікавішими випадками й фактами видавничого закулісся.

1. Невдачі, яких зазнав засновник видавництва Джеффрі Фейбер

У 1923 році він втратив роботу, а з нею й усі сподівання стати пивним магнатом і членом парламенту від Консервативної партії. Із зарплатою у 600 фунтів стерлінгів, які він отримував як скарбник Коледжу всіх душ (посада, яку він обіймав до 1950-х років), він переїхав зі своєю молодою сімʼєю у невеликий будинок на Кемпден-Гілл у західному Лондоні. Пізніше Енід згадувала: «Коштів мали обмаль, тож скоротили прислугу до одного кухаря і молодої няньки для Енн. Тоді це здавалось абсолютним зубожінням. Джеффрі писав невдалі пʼєси». Також він написав роман «Ельновія», котрий висміював стан сучасної літератури і котрий не зацікавив жодного видавця.

2. Англійський автор всесвітньовідомих романів про Вустера і Дживса жартує над назвою видавництва

П. Ґ. Вудгауз представляє «Гучніше і смішніше», 1932
Коли Фейбер і Фейбер, близнюки з Рассел-сквер, захотіли книгу легеньких есеїв і запитали мене, чи є у мене ще щось подібне, я одразу відповів: «Хлопці, та у мене їх безліч». 
Мене веселить навіть сама думка, що хтось такий, як П. Ґ. Вудгауз вже жартує з назви компанії.

3. Фіцджеральд відхиляє пропозицію видавництва видати «Великого Гетсбі»

С. Еліот до Ф. Скотта Фіцджеральда, 31 грудня 1925 року 
«Великий Гетсбі» з вашим чарівним і дивовижним підписом прибув того ж ранку, коли я поспіхом вирушав у морську подорож за порадою мого лікаря. Тому я залишив його і прочитав лише кілька днів тому, повернувшись. Водночас я перечитав книгу вже тричі. Без жодної заангажованості через ваші слова стосовно мене мушу сказати: за останні кілька років жоден роман — ні англійський, ні американський — не зацікавив і не схвилював мене більше, ніж ваш. [...] Віднедавна я, як директор, співпрацюю з видавництвом, назву котрого зазначено вище. Якщо ви ще не взяли на себе зобовʼязання видати «Великого Гетсбі» з якимось іншим лондонським видавництвом, чи могли б ми обговорити це питання з вами? Гадаю, наше видавництво могло б подати вашу книгу не гірше, ніж будь-яке інше.

На жаль, Фіцджеральд мусив відмовити, адже над книгою вже працювало видавництво Chatto and Windus.

4. Джеймс Джойс засмутився, що в англійській пресі не показали обкладинку, яку зробила його донька 

С. Еліот до Луїса Макнейса, 5 квітня 1934 року
Ви беззаперечно розумієте: я не можу заздалегідь дати жодних позитивних гарантій стосовно публікації. Це залежить від низки бізнес-чинників, а також від цінності книги. Можу лише запевнити, що порекомендую ваші вірші компанії.

Faber далі публікували фрагменти з «Роботи в процесі» Джойса. Останній з них, «Пантоміма Міка, Ніка і Меґґі», видали обмеженим накладом у 1 000 примірників у видавництві Servire Press у Гаазі. Фейбер розповсюдив 250 примірників і, певно, зі зрозумілих причин не став витрачати цей цінний запас, розсилаючи рецензійні примірники. У результаті вони не показали обкладинку, яку зробила донька Джойса, Люсія.

Джеймс Джойс до Джорджа та Гелен Джойс, 21 серпня 1934 року
На жаль, в англійській пресі не з’явилося жодного повідомлення про її обкладинку для мого фрагмента, тому що всі доступні примірники розпродали до публікації, а видавництво Faber & Faber, або Фуфло і Фирля, не поширили 35 примірників для преси, тому що не хотіли, щоб їх потім засипали запитами про примірники, яких вони не змогли б надати.

5. Faber & Faber відмовляється публікувати «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла

С. Еліот до Джорджа Орвелла, 13 липня 1944 року
Знаю, вам хотілося би якомога швидшого рішення щодо «Колгоспу тварин», проте ми не можемо обійтися без думок принаймні двох директорів, на що потрібен хоча б тиждень. Але, зважаючи на важливість швидкості, я попросив голову ради директорів також розглянути питання. Інший директор згоден зі мною в основних моментах: це видатний твір, майстерна фабула, а сама ж думка утримує окремий інтерес до себе — мало кому вдавалося досягти подібного після Гуллівера. Проте ми не впевнені (і думаю, що жоден з інших директорів не був би), що це правильний погляд, з якого можна критикувати політичну ситуацію нині [...]. Мені дуже шкода, тому що видавець, який це опублікує, природно матиме змогу публікувати і наступні ваші роботи, а я поважаю ваші твори, це чудово написано, без жодної омани. 

Саме цей останній абзац особливо вражає мене: відмовляючись від «Колгоспу тварин» тому, що він грубий щодо наших радянських союзників, Еліот також відмовлявся від ще не написаного роману «1984».

6. Рецензент розносить вщент книгу про ведмедика Піддінгтона

Рецензія на книгу «Ведмедик на ім’я Паддінгтон» Майкла Бонда, 28 серпня 1957 року
Я думаю, що автор розкрив історію про ведмедя, якого всиновила родина середнього класу на прізвище Браун. Може, я помиляюся, але він хотів зробити книгу смішною, утім, усі жарти стосуються тільки ведмедя. Брауни ставляться до нього так, як, на мою думку, ставляться до «іноземця», і оскільки всі симпатії та прихильності пов’язані з ведмедем, сміятися разом з автором стає важко. Ба більше, Брауни, абсолютні дурні, залишають його самого, хоч він нічого не знає про сучасні зручності, він мало не тоне у ванні, і вони двічі гублять його: одного разу в метро, а іншого разу просто через неуважність — у великому магазині.. Ні, відверто кажучи, найкраще в цій книжці — це її назва.

Ех, ну що ж. Наступного року у весняно-літньому каталозі Faber зʼявилося важливе оголошення. Спостерігаючи за успіхом Penguin з книжками в м’якій обкладинці, а також за тим, що кілька видавництв у твердій обкладинці в Америці починають випускати власні книжки в м’якій обкладинці, а не продавати права на них, Faber наважилися і собі спробувати.

7. Роман «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери потрапляє на вершину списків бестселерів

Роберт Маккрам до Мілана Кундери, 6 червня 1984 року
Вирішив написати вам дещо особистого листа, щоб розповісти, наскільки тепло Лондон останні кілька днів приймає «Нестерпну легкість буття». Це просто роман року!!! Куди б я не пішов, люди говорять про нього, а також хвалять Faber (геть незаслужено, звичайно) за публікацію такого чудового художнього твору. Ажіотаж величезний! Чесно кажучи, не думаю, що бачив колись щось подібне за весь час роботи у цьому бізнесі.

Про останні події дивовижного зростання популярності вашого твору: менш ніж за тиждень він злетів на вершину списків бестселерів (додаю з листом), його обговорювали не менше ніж у п’яти телевізійних програмах, бозна-якій кількості радіопередач, рецензувала практично кожна газета. Продажі феноменальні. Наш перший наклад розійшовся майже за одну ніч, зараз ми передруковуємо його, щоб спробувати покрити попит. Ажіотаж надзвичайний, і якщо ви гадаєте, ніби зазвичай такий ажіотаж викликає автор-знаменитість, а не справжній письменник, то це ще більш дивовижно. Ви, мабуть, дуже раді, що перебуваєте в Парижі у тиші і спокої.

8. Фейберівські автори, які здобули Нобелівську та Букерівську премії з літератури

З 1990 року автори Faber & Faber отримали ще вісім Нобелівських премій: п’ять для письменників, які вже були на той час у списку (Дерек Волкотт, Шеймус Гіні, Гарольд Пінтер, Маріо Варґас Льйоса та Кадзуо Ішіґуро) і три для відносних новачків (Віслава Шимборська, Ґюнтер Ґрасс та Орхан Памук). Букерівську (або, віднедавна, Man Booker) премію отримали Пітер Кері (знову), Ді-Бі-Сі П’єр і, у 2018 році, Анна Бернс. Вона стала першою жінкою зі списку Faber, яка отримала Букерівську премію, що саме собою свідчить: компанія таки подолала необхідну відстань від шовіністичних 1980-х років.

Купити книжку«Faber & Faber: Нерозказана історія» Тобі Фейбера