Автори Лабораторії: Лінда Явін про любов до химерних персонажів китайської культури, мандаринську мову і Піднебесну

Знайомство з авторками Лабораторії продовжується! Сьогодні поговоримо про авторку книги «Найкоротша історія Китаю» Лінду Явін. Це письменниця й історикиня, яка роками жила й працювала в Китаї, була там під час різанини на площі Тяньаньмень у 1989 році, де кілька її найближчих друзів очолювали протести. Лінда наголошує, що знання історії цієї надзвичайної цивілізації необхідне для розуміння відродження китайської могутності та її дедалі агресивнішої ролі у світі. Детально про створення книги і любов авторки до химерних персонажів китайської культури — читайте у матеріалі.

Фото: Western Sydney University

Fuza - означає «це складно»

Мандаринська китайська мова відома своєю складністю у вивченні. І якщо не брати до уваги випадкові невдачі, які змушують моїх китайських друзів сміятися вдвічі більше, я досить вільно нею володію.

Я виросла в містечку в Коннектикуті в родині єврейського крамаря, вийшла заміж за австралійського науковця і є громадянкою Австралії, але часом ловлю себе на тому, що дію, думаю і лаюся мандаринською.

Fuza — скорочений вираз мандаринської мови, що означає «це складно». Так я описую складну і заплутану історію Китаю — потрясіння, кампанії, голод і насильство — і це підсумовує всі мої судження 37 років пильного спостереження за культурою, яку нелегко визначити.

Fuza — це те, як я ставлюсь до себе. У різний час я була серйозною науковицею, журналісткою, перекладачкою, есеїсткою, драматургом і коментаторкою китайської міської культури. Я вважаю, що будь-який ярлик — китаєзнавець,  журналістка, історикиня чи австралійська еротична письменниця — завжди звучатимуть обмежено, неповно й неправильно. Ми всі складаємося з багатьох частин. Ми всі — Fuza.

Коли ми говоримо про «Найкоротшу історію Китаю», то який Китай мається на увазі?

У китайській мові є різні фрази, які перекладаються англійською як «Китай», вони поділяються на дві основні категорії: перша — Zhongguo (зазвичай, хоча й дещо неправильно, перекладається як «Піднебесна») — виражає відчуття нації, місця з кордонами; і друга — Zhonghua, яка передає відчуття культури, історії та, власне, цивілізації — чогось значно більшого, ніж будь-яка окрема національна держава. В історії Китаю було багато періодів, коли не існувало Zhongguo, але Zhonghua існує щонайменше три з половиною тисячі років. Коли я говорю про Китай, я маю на увазі саме Zhonghua. Якщо я маю на увазі національну державу зі столицею в Пекіні, то зазвичай називаю її власною назвою — Китайська Народна Республіка.

Чи правда, що ви любите химерних персонажів китайської історії — диваків, даосів, поетів, п'яниць, жінок, які порушували традиції, дворян, які експериментували з екстазі, повстанців?

Так, винна. Але я думаю, що ми можемо багато чого зрозуміти про суспільство, дивлячись на людей, яких воно виштовхує на узбіччя, а також на тих, хто вирішує повстати або покинути його. Що в суспільстві є такого, що його дисиденти вважають найбільш нестерпним або репресивним? До того ж ці персонажі кумедні. Китайська історія — це набагато більше, ніж парад імператорів (хоча деякі з яких самі були справжніми диваками), економічний розвиток, демографічні зрушення, технологічний прогрес, війни та кризи — хоча я, звісно, не оминаю і їх.

Що можуть отримати читачі від вашої книги?

Я сподіваюся, що вони зможуть краще зрозуміти китайську цивілізацію і культуру, її геніальність, розмаїття та вплив, який вона має на світ вже понад тисячоліття. Я сподіваюся, що коли виникне напруга або ж конфлікт між, скажімо, Вашингтоном і Пекіном, вони будуть знати, що Китай — це набагато більше, ніж просто Сі Цзіньпінь і Комуністична партія Китаю. І я сподіваюся, що ця книга дасть змогу читачам дуже приємно провести з книгою кілька днів. Що ж стосується людей, які добре обізнані з китайською історією, я сподіваюся, що мені вдалося створити для них принаймні один-два маленьких сюрпризи.