День спротиву окупації Автономної Республіки Крим: місток розуміння
26 лютого — День спротиву окупації Автономної Республіки Крим. У цей день 2014 року тисячі людей вийшли під стіни кримського парламенту, щоб гучно заявити: Крим — це Україна. Це були голоси, які не погоджувалися мовчати, навіть коли ставало небезпечно. Ми пам’ятаємо тих, хто вийшов тоді. Пам’ятаємо, за що вони стояли. І знаємо: боротьба триває. Крим буде вільним.
В історії з кримським романом я вбачаю щось містичне і незалежне від мене. Чомусь ця ідея тримала мене десять років, мені хотілося копати цю тему, досліджувати її. На початку шляху я й не уявляла, що він буде аж таким довгим і насиченим, — потрібно було багато досліджувати й спілкуватися. Я уявляла цей проєкт менш масштабним.
Все почалося 1 серпня 2012 року, у мій день народження. Тоді я вперше побувала в Бахчисараї і в кримськотатарському будинку. Я думала про репортажі, які саме набували популярності в Україні, й ідея репортажу про Крим засяяла в мені.
Повернувшись додому, я знайшла потрібну програму — Львівський центр культурного менеджменту пропонував співпрацю між організаціями: їздити одне до одного й створювати спільні проєкти. Хоч я й не є організацією, а приватною особою, мене відібрали для проєкту. І так у 2013 році, за рік до анексії, я пробула в Сімферополі два тижні саме для майбутньої книжки. Громадська організація “Топ-Кая” познайомила мене з істориками, культурологами і журналістами в Криму. Я почала вростати в цю тему.
Анексія півострова, що відбулася за рік, вплинула і на жанр, і на тему. Внаслідок цих подій, розмов з людьми, які переїхали на материк, їхніх історій я зрозуміла, що в моїй голові вже не репортаж — я формую сюжет роману.
Анастасія Левкова у розмові з Іриною Старовойт про роман «За Перекопом є земля»
Повну розмову про ідею роману, історію Криму й основну метафорику тексту читайте за посиланням
__________________________________________________________________________________________________________
Анастасія Левкова:
Про ренесанс точно говорити не можемо. Ми, українці, знаємо: те, що робиться силами ентузіастів, — це діється всупереч, а не завдяки. Завдяки — те, що відбувається з боку держави. В окупації ренесанс неможливий.
Сам етнонім «кримські татари» було стерто. Натомість говорили лица татарской национальности. Тому кримськотатарську мову в місцях депортації не вивчали. Люди зберігали її в сім’ях на побутовому рівні. Коли сьогодні хтось із молоді володіє кримськотатарською — це зазвичай тому, що вдома в побуті її використовують.
У 2018 році ЮНЕСКО внесло кримськотатарську мову до числа загрожених мов. Я намагалася показати це становище в романі через діалоги в родині Меметових.
Я закликаю українців вивчати кримськотатарську. У конкурсі “Кримський інжир” ми щороку отримуємо твори, написані українцями кримськотатарською мовою і написані кримськими татарами українською.
__________________________________________________________________________________________________________
Читайте також:
- розмову Анастасії Левкової та Богдани Романцової про персонажів і становлення книжки
- уривок із книжки «За Перекопом є земля»
.jpg)
__________________________________________________________________________________________________________
