Дім — смисли і магія: уривок з книжки про травму вимушеного переміщення
З науковою точністю та чутливістю Ренос Пападопулос досліджує досвід людей, які змушені залишити свої домівки у пошуках безпеки. У цій книжці він кидає виклик усім стереотипам про вимушене переміщення і відтворює його історичний та культурний контексти. Опираючись на людський досвід, автор занурюється у ключові поняття теми: дім, ідентичність, ностальгійна дезорієнтація, травма тощо. Завершує книгу Пападопулос практичними порадами для тих, хто працює із вимушено переміщеними особами, або сам опинився у цих непростих умовах. Публікуємо уривок з книжки.
Які основні значення має слово «дім»? Почнімо з розгляду етимології англійського слова «home» («дім»), що походить від давньоанглійського «ham», під яким розуміють «сукупність будинків», «невеличке поселення»; звідси «hamlet» — «хутір». Частка «ham» сьогодні збереглася в назвах багатьох англійських міст, наприклад Birmingham (Бірмінгем), East Ham (Іст-Гем) тощо. Ще один суфікс у назвах англійських міст — -wich — походить від латинського слова «vicus» («село»), яке зі свого боку пов’язане з грецьким словом «ікос» («ойкос», грец. οἶκος), тобто «житло», «дім». За своїм походженням -wich або ж -wick є давньоскандинавськими суфіксами, які також означають «місце» або «поселення», наприклад Ipswich (Іпсвіч), Warwick (Ворік) тощо. Тож від початку слово «home» означало не окремий будинок чи приватну оселю, а поселення общини, місце проживання багатьох людей. Згідно з «Оксфордським словником англійської мови», справді одним зі значень слова «home» є «село, містечко, сукупність житлових будинків». Отже, перші слова, які використовували для позначення дому, чітко вказують на те, що домівка передбачає як особистий, так і колективний виміри.
Цікавим є вибір назви міністерства внутрішніх справ Великої Британії — «the Home Office». Її ввели 1782 року в результаті виникнення так званої Другої Британської імперії та потреби розрізняти внутрішні (домашні) землі та території колоній під час управління імперією. Тож відомство Державного секретаря розділили на два окремі підрозділи: Департамент внутрішніх справ («Home Department») і Департамент закордонних справ («Department of Foreign Affairs»). У деякому сенсі звернення до всієї країни як до дому розширює значення давньоанглійського слова «ham» через охоплення якнайбільшої сукупності осель, виходячи далеко за межі окремого хутора й поширюючись на всю країну — «homeland» («батьківщину»). Щойно ми визначаємося, що для нас є домом, одразу ж окреслюємо для себе, що ним не є, що є чужим, іншим тощо.
Домівку також тлумачать як «місце з домашнім побутом», «місце проживання чи виховання разом із природним і відповідним способом пов’язаними та асоційованими з ним умовами, обставинами та почуттями», «місцевість, регіон або країну, до якої безпосередньо належить людина, де зосереджено її прив’язаності, або ж де вона знаходить притулок, відпочинок чи задоволення». Ці значення вказують на широкий спектр життєвих реалій, з якими тісно асоціюється домівка — «від фізичного та географічного об’єднання людей до психологічного локусу спорідненості та єднання».
Однією з багатьох основоположних характеристик домівки є її здатність надавати «притулок, відпочинок і задоволення». Не випадково в різних англомовних іграх безпечне місце, де можна вберегтися від нападу та відпочити без взаємних докорів, називають «home». Крім того, словом «home» позначають вихідну або фінальну позицію у грі. У багатьох іграх «home» навіть займає центральне положення, нерідко стосуючись одночасно як початкової, так і кінцевої позицій, наприклад, як у бейсболі.
Дихотомія між початком і кінцем є важливою характеристикою дому. Дім є місцем нашого народження, а також кінцевим утіленням наших бажань. Це може спантеличувати. Однак цією непересічною особливістю домівки часто нехтують. Те, що дім є локусом начала, зрозуміти легко. Дім — це те, звідки ми родом. Проте дім несе в собі ще й діаметрально протилежну конотацію — кінця, завершення. В англійській мові вислови, які означають реалізацію прагнень, незмінно містять слово «home». Наприклад, після певних зусиль «feeling at home» (буквально: «почуватися як удома») означає, що ваших цілей досягнуто. Або ж якщо ви нарешті зустріли другу половинку, яка відповідає більшості ваших очікувань, можна сказати: «Finally, I have arrived home» (буквально: «нарешті я вдома»). Це не означає, що хтось повернувся до рідної домівки або ж нарешті відшукав місце з такими характеристиками. Навпаки, ці ідіоматичні вислови означають досягнення того, чого раніше ніколи не було.
Ці приклади дуже чітко вказують на телеологічне значення домівки як мети, цілі, телосу, досягнення наших прагнень, завершення запланованої мандрівки. Тобто це вже інший потужний домашній простір, який цілком відрізняється від колишньої рідної домівки, проте так само дає змогу почуватися «як удома».
Якщо взяти ширше, «останній прихисток» (англ. «last home») — це місце, яке знаменує кінець життя, могилу, місце останнього спочинку. Звернення до могили як «останньої домівки», «домовини» характерне для багатьох мов, що не лише несе в собі очевидний зміст останнього з усіх земних прихистків у буквальному розумінні, але й, імовірно, означає сподівання, що за життя вдалося досягти всього, що планувалося. У перекладі з грецької «телос» означає «кінець» (у сенсі як мети, так і завершення) і «виконання». Англійське слово «cemetery» («цвинтар») походить від грецького κοιμητήριον, що перекладається як «місце, де сплять», тобто дім.
Отже, дім — це місце, де ми народилися і де нас поховають; це колиска і могила, початок і кінець нашого життя. Ясна річ, що це не просто спантеличує; це взагалі незбагненно. Як одне й те саме поняття може мати протилежні значення? Однак слово «дім» уживають в обох контекстах без жодного усвідомлення якоїсь нелогічно.
Розмірковуючи над протилежністю значень поняття домівки, треба згадати про біполярність архетипів. Згідно з Юнґом, архетипи біполярні, оскільки вони охоплюють увесь спектр якоїсь типової теми. «Це суттєва властивість [таких архетипних] психічних структур, які є двосторонніми, <...> вони зберігають свою біполярність за будь-якої умови й метаються між своїм негативним і позитивним значенням». Наприклад, архетип Матері містить як крайній позитивний прояв у о́ бразі турботливої та самовідданої доброї матері, так і його цілковиту протилежність — негативний образ «пожираючої матері», і, звісно ж, усе, що міститься між цими двома крайнощами. Тому те, що поняття дому теж охоплює широкий спектр значень від «початку» до «кінця», є додатковим аргументом вважати його архетипом
Нерозривний зв’язок між протилежними значеннями особистісного відтінку домашнього простору найбільш красномовно й незабутньо зображує Браян Кінан, який пробув у полоні в Бейруті майже п’ять років (1986–1990). У своїй книжці «Колиска зла» він описує, як, сидячи під замко́м у своїй камері, спостерігав за «мертвою комашкою, навколо якої павук сплів кокон» і розмірковував: «Так само і я тут як у коконі. Ніхто мене тут не чіпатиме і не скривдить. Кокон огортає мене, як мати, яка колише на руках свою дитину». Кінанів кокон — його камера — надає йому парадоксальне відчуття захищеності. Маленький і обмежений простір, який огортає його, стає для нього добре знайомим і надзвичайно особистим місцем, яке створює відчуття «безпеки». Трагізм полягає в тому, що саме цей локус безпеки був насправді в’язницею, у якій він мав померти. Утроба, яка дає життя, і гробниця, яка його відбирає, стають одним цілим.
Центральне місце дому підтверджується великою різноманітністю англійських ідіоматичних висловів зі словом «home». Наприклад, «homing in on» означає «зосередити увагу, розглянути щось більш детально»; «strike home» — «бути цілком зрозумілим» тощо. Усі ці вислови чітко демонструють засадничу центральну роль домівки в нашому житті.
Через надзвичайно ідеалізовані асоціації концепт дому широко використовують у рекламі. Будь-який продукт, який має зв’язок із домівкою, наприклад «домашнього приготування», «за домашнім рецептом» тощо, привертає увагу та володіє майже магічною силою всупереч будь-якій логіці. Виготовлене на заводі варення, баночка якого продається в супермаркеті, зовсім не таке, яке варить наша добра тітонька. Однак, якщо зухвало і брехливо написати на ньому «домашнього приготування», діють «чари» — і товар продається; інакше виробники та рекламодавці не використовували б цієї асоціації. Ця відверта брехня спрацьовує, тому що магія дому вивільняє всі опоетизовані характеристики ідеальної домівки — тепло, турботу, піклування та доброту, — де цей продукт зробив спеціально для нас той, хто піклується і дбає про наше благополуччя.
Умисна експлуатація (з благородною метою чи ні) і навіть маніпулятивне зловживання образом дому з метою активізації позитивних почуттів не обмежується продуктами харчування та іншими товарами. Заклади, у яких опікуються дітьми, літніми людьми або будь-якими іншими особливими групами вразливих людей чи осіб, які потребують різних форм догляду, часто називають «домами», що суперечить суворій реальності, адже цих людей помістили в такі заклади саме тому, що в них немає власної домівки, де про них піклувалися б. В англійській мові є цілий список назв таких закладів зі словом «homes», наприклад: «Homes for the Elderly» («будинки для людей похилого віку»), «Nursing Homes» («будинки-інтернати для людей похилого віку та осіб з інвалідністю»), «Children’s Homes» («дитячі будинки»), є навіть «Homes for the Homeless» («притулки для безпритульних») тощо. Через написання слова «Home» з великої літери здійснюється перехід від поняття справжнього дому до його інституційного замінника та місця, яке має створити відносно хорошу й домашню атмосферу.
Твердження, що дім володіє певною «магією», легко зрозуміти в контексті акцентування Юнґом на принадності, яку випромінює архетип. Він розумів принадність як «нав’язливе явище в тому сенсі, що в ній немає свідомого мотиву; це не є добровільним процесом, а чимось, що виринає з підсвідомості й насильно нав’язується свідомості». Тобто під впливом того, що я називаю «архетипним засліпленням», ми потрапляємо в ірраціональні сфери, як-от іллогічність образів дому в рекламі. Схоже, архетипні аспекти домівки дають переконливе пояснення ірраціональної принадності, якою нас полонить дім, уводячи в оману щоразу, коли активуються о́ брази домівки.