«Хлопці беруть ці книжки з собою в бій»: історичні факти, які стали натхненням для авторки книжки «Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес

Поділитись

03 березня 2025, Пн

«Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес — це роман про період Другої світової війни й про переплетені долі трьох жінок, які вірять у силу книг, здатних перемогти у найтемніші часи. Публікуємо розповідь авторки про шість реальних історичних фактів, які надихнули на створення книжки й розвиток теми Ради з питань книжок у воєнний час у художній оповіді.

У романі «Бібліотека спалених книг» Бріанни Лабускес події розгортаються у Берліні 1933 року, Парижі 1936 року та Нью-Йорку 1944 року, знайомлячи читача з трьома дуже різними жінками та Радою з питань книжок у воєнний час — реальною організацією, яка допомагала транспортувати книги для солдатів під час війни.

Бріанна Лабускес поділилася шістьма захопливими історичними фактами, які надихнули її на створення цього роману:

_________________________________________________________________________________________________________

1 Видання для збройних сил допомогли популяризувати м’які обкладинки в США

Видання для збройних сил (Armed Services Editions, ASE) — це невеличкі книги у м’якій обкладинці, які мільйонами надсилали солдатам під час Другої світової війни. Вони з’явилися завдяки партнерству між військовим відомством і Радою з питань книжок у воєнний час — організацією, що об’єднувала видавців, книгарів, бібліотекарів, авторів, та інших професіоналів книжкової справи. ASE стали одним із найкращих засобів підтримки бойового духу в армії та створили нове покоління читачів. Чоловіки, які зізнавалися, що ніколи раніше не читали книжку від першої до останньої сторінки, захоплено поглинали ASE — інколи навіть розривали їх на частини, щоб передати розділи тим, хто чекав своєї черги.

Повернувшись додому, ці люди прагнули більше компактних книжок у м’якій обкладинці. Завдяки ASE такі видання більше не вважалися менш престижними, ніж традиційні тверді палітурки. Так розпочалася золота епоха книжок у м'яких обкладинках.

2 Одним із перших проєктів Ради з питань книжок у воєнний час була… радіопрограма

Ця програма здалася б знайомою будь-якому сучасному фанату подкастів: вона включала інтерв’ю з авторами, обговорення книг, драм та, звісно, книжкові рекомендації. Її основною метою була підтримка морального духу на батьківщині, але один із найуспішніших випусків стало читання книги Assignment: USA, Selden Menefee.

Книжка зачіпала теми упереджень, антисемітизму, несправедливих трудових практик і расизму в США, ведучи слухачів у подорож країною. У часи, коли пропаганда та патріотизм були на піку, аудиторія оцінила чесний погляд на глибокі проблеми, що розділяли суспільство, попри зовнішню єдність перед обличчям війни.

3 Рада виступала проти цензури, але все ж використовувала експертів із чутливого змісту для відбору книжок до ініціативи ASE

Хоча їх так не називали, певні спеціалісти перевіряли книжки, що потрапляли до ASE, на предмет змісту, який міг би негативно вплинути на психічний стан солдатів.

4 Автори, чиї книги були включені в ASE, отримували сотні листів від солдатів — і багато з них відповідали

Кетрін Енн Портер, одна з найулюбленіших письменниць ASE, отримувала дуже особисті листи, у яких чоловіки ділилися страхами, сумнівами та сердечними переживаннями. Бетті Сміт, авторка A Tree Grows in Brooklyn, отримувала по чотири листи на день і відповідала майже на всі. Вона навіть надсилала підписані фото із посланнями для солдатів. Один з них настільки часто носив її фото із собою, що йому довелося просити заміну, пообіцявши, що назве свою майбутню доньку на честь письменниці. Бетті, звісно, надіслала йому нове фото.

5 Ініціатива ASE пережила війну

Ми можемо уявляти кінець війни через святкування на Таймс-сквері та знамениту поцілункову фотографію, але насправді репатріація солдатів була довгим процесом. Рада усвідомлювала, що її місія не завершилася із капітуляцією Японії. Члени Ради почали включати до ASE спеціальні нон-фікшн книжки, які допомагали солдатам визначитися з кар’єрою після повернення додому. ASE продовжували випускати книги для військових аж до вересня 1947 року.

6 Кампанія «The Victory Book», попередниця ініціативи ASE, зазнала труднощів, зокрема через те, що американці жертвували свої найнудніші книжки

До появи ASE уряд організував збір книжок, закликаючи американців пожертвувати власні бібліотеки з метою зібрати 10 мільйонів примірників для солдатів. Однак більшість переданих книг виявилися зразками на кшталт «Як в'язати» або «Теологія у 1878 році». Вони були настільки нецікавими та невідповідними для молодих військових, що дехто навіть почав перейматися, чи реклама кампанії не створила враження, що це збір макулатури. До ситуації довелося втрутитися Рузвельту, і американці зрештою активізувалися. Проте ініціатива продовжувала буксувати. Саме тоді на допомогу прийшли American Service Editions (ASE), заповнивши вакуум потреби, що утворився після провалу кампанії.

Кампанію «The Victory Book» очолювала видатна бібліотекарка Алтея Воррен, яка блискуче впоралася з цим титанічним завданням. Один із персонажів книжки «Бібліотека спалених книг» названий на її честь.

_________________________________________________________________________________________________________