Хлоя Мішель Говарт про написання свого квір-роману «Засмага» і репрезентацію квір-досвіду в художній літературі

«Засмага» — це проникливе і ніжне зображення першого кохання, підліткової тривоги й реалій дорослішання у маленькому містечку, де традиції міцно тримають людей у своїх лещатах. У матеріалі ділимося розповіддю Хлої Мішель Говарт про те, як розпочиналась робота над романом і якого значення книжка врешті набула в житті авторки.

Про поштовх до написання роману

Ідея «Засмаги» з’явилася в мене, коли я поверталася додому з новорічної вечірки. У перші місяці 2020 року я час від часу гралася з цим задумом, писала уривки, коли випадала нагода. Коли почалася пандемія, мені потрібне було якесь хобі, щоб відволіктися. Написання «Засмаги» стало для мене ідеальною втечею.

Навіть коли я вже серйозно взялася за цю історію як за роман, це залишалося радше моїм дозвіллям. Я ніколи не думала, що хтось узагалі це читатиме. Саме це дало мені свободу написати історію саме так, як я хотіла. Іноді я думаю: якби я одразу знала, що книгу опублікують — чи написала б я її інакше? Коли ж я завершила рукопис, одна подруга переконала мене надіслати його у видавництво.

Я писала «Засмагу», живучи в домі моїх батьків у Вест-Корку. Раптом я знову опинилася в будинку, де виросла, після чотирьох років життя в іншому місті. Це допомогло мені знову відчути свій підлітковий стан — дуже цінний досвід для цього тексту. У романі йдеться про клаустрофобний маленький сільський світ. Коли спиш у своєму дитячому ліжку під час пандемії — клаустрофобія виникає сама собою.

Живучи серед просторих сільських ландшафтів, я не відчувала «локдауну» так, як багато інших. Та водночас я почувалася ізольованою від друзів і квір-спільноти. Написання роману було для мене способом залишатися в контакті з квірністю. Я змогла досліджувати поєднання двох світів — сільської Ірландії та квір-ідентичності.

Пишучи роман і працюючи над його персонажами, я по-новому почала цінувати Вест-Корк. Раптом мене почали зворушувати найменші речі, які я раніше могла не помічати: сезонні кольори природи, примхлива погода, ідеальна тиша сільських доріг. Те, що колись здавалося гнітючим, раптом стало прекрасним.

Чому 1990-ті

Я свідомо обрала для подій 1990-ті — складний період в історії Ірландії. З одного боку, у 1993 році було декриміналізовано гомосексуальність, і могло здатися, що Ірландія рухається вперед.

Я обрала цю дату, щоб підкреслити, на якому хиткому ґрунті стояли герої в той час. Я сама цього не пережила, бо виросла трохи пізніше. Мені точно було легше, ніж деяким з моїх персонажів. Але я вважаю, що Ірландія дуже змінилася з того часу, як я була підлітком. Зараз молоді люди значно вільніше почуваються у своїй гендерній ідентичності та сексуальності. Мені не було небезпечно, але й не було такого прийняття, як сьогодні. Це нове покоління молоді — неймовірно хоробре. Вони фантастичні.

Але тоді, у 1993-му, суспільні погляди не встигали за змінами в законі, і багато квір-людей емігрували з країни, щоб мати змогу бути собою. Підлітковий вік — сам по собі важкий час, а з додатковим тягарем квір-ідентичності — це складна, багатошарова історія, яка змушує героїню робити непрості вибори.

Особисте і літературне

Для мене написання квір-роману, дія якого відбувається у Західному  Корку, стало дуже цінним досвідом. Це допомогло мені примиритися з власною квірністю і рідним містечком. Довго я була впевнена, що ці дві величезні частини мого життя ніколи не зможуть співіснувати. Але я змусила їх співіснувати в «Засмазі» — і прожила всі можливі варіанти життя між ними. Заперечення героїнею себе, внутрішня гомофобія, страх — усе це допомогло мені усвідомити, якого життя я не хочу. Я прагнула відчувати себе вільною вдома — такою, як є. І завдяки письму я зрозуміла: це можливо.

Публікація квір-книги закріпила мою ідентичність у сприйнятті багатьох людей довкола мене й пришвидшила мій шлях до самоприйняття. Ця історія допомогла мені досягнути відчуття гордості, до якого я, можливо, йшла б роками. Моя історія камінг-ауту для ширшого кола могла б бути зовсім іншою.

Про важливість репрезентації

Репрезентація в літературі — це надзвичайно важливо. Вона здатна зробити страшну ситуацію менш болісною. Я отримую багато повідомлень у соцмережах від читачів, але найбільше мене зворушують ті, які надсилають квір-люди з маленьких містечок. І не тільки з Ірландії. Читачі з усього світу писали мені, що «Засмага» допомогла їм прийняти себе, зважитися на камінг-аут перед родиною, зцілити внутрішнього підлітка. Без доступної репрезентації їхній шлях також міг би бути зовсім іншим.

Отже, місце дії — Західний Корк 1993 року — і цей вибір зроблений дуже свідомо. Молода авторка, яка народилася за три роки до цього, хотіла зобразити світ без мобільних телефонів.

Сюжет просто не працював би, якби в героїв були мобілки. У книзі забагато секретів. А ще стиль письма дуже романтичний — частина історії подається у вигляді любовних листів, а не повідомлень у месенджері, тож тут дуже сильне відчуття ностальгії.

Назва книги з’явилася останньою. Вона символічна — бо перше кохання залишає по собі слід, як довге, спекотне літо. Це спогад солодко-гіркий, який надовго залишає по собі слід. Соціальні відмінності теж відіграють роль: на головну героїню покладено чимало очікувань — з боку родини та оточення. Вона дозволяє їм визначати її, бо не може цьому протистояти. Їй потрібна допомога, щоб вступити до коледжу. У Сюзанни інша ситуація — вона вільніша, знаючи, що матиме спадок.

_________________________________________________________________________________________________________

Джерела: writing.ie, echolive.ie

_________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Засмага» Хлої Мішель Говарт

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними