Книжковий ринок Ірландії: Вижити поруч з імперією
Маленький книжковий ринок Ірландії видається українцям чимсь надто далеким та малопомітним. Між тим, сусідство Ірландії із британським ринком, одним з найпотужніших у світі, диспропорція у вживанні англійської та ірландської мов у побуті, колоніальне минуле, а віднедавна і кордон Євросоюзу, який позначає межу між ЄС і Великобританією, дозволяють провести багато паралелей.
Фото: Unsplash
Ірландія була британською колонією понад 800 років, починаючи із ХІІІ сторіччя. У 1921 році вона здобула статус британського домініону, з одного боку, поклавши край війні за незалежність Ірландії, а з іншого, розділивши країну на Ірландію та Північ. Остаточну незалежність Ірландія здобула у 1937 році, а у 1949 році – вийшла зі складу країн Британської Співдружності і стала Республікою, публічно відмежувавшись від монархічного сусіда. Північ же острова залишилася у складі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Саме цей поділ Ірландії на тлі колоніального минулого сформував ключові особливості ірландського книжкового ринку.
Населення Республіки Ірландії складає близько 5 млн осіб, у Північній Ірландії мешкає 1,9 млн осіб. На обох територіях близько третини населення зосереджені у столицях або їхніх передмістях, відповідно, у Дубліні та Белфасті. Та й загалом території доволі компактні, що за умови хороших автомобільних і залізничних доріг дуже спрощує логістику та швидкість доставки товарів.
Допоки Великобританія була членом Євросоюзу, реального кордону між Ірландіями не існувало завдяки спільній митній політиці та зоні вільної торгівлі. Для книжкового ринку це означало безперебійність поставок книг: за даними ірландських аналітиків, раніше до 80% книг на ірландському ринку були видані англійською мовою у британських видавництвах та імпортовані до Республіки Ірландія. Видавців Британії такий стан справ більш ніж влаштовував, адже не було потреби друкувати окремі наклади для ірландського ринку. Так було до прийняття ірландського «закону про мову».
Ірландська мова є першою і офіційною мовою Республіки Ірландія, другою, також офіційною, є англійська. Попри те, що ірландська мова є частиною обов’язкової шкільної програми, в побуті її використовують куди рідше. Лише 4% ірландців розмовляють ірландською постійно, ще 11% стверджують, що знають мову і користуються нею щоденно або кілька разів на тиждень. Історично більшість телевізійних та радіопрограм, а також друкованих ЗМІ виходять англійською мовою. Але новим Актом про офіційні мови 2003 року державних службовців країни зобов’язали послуговуватися ірландською мовою у діловому листуванні. Паралельно йшов процес перейменування населених пунктів ірландськими назвами, а від учителів, які влаштовувалися на роботу в школу, почали вимагати підтвердження рівня володіння ірландською мовою офіційним сертифікатом.
У 2010 році Республіка Ірландія затвердила Стратегію розвитку ірландської мови на 20 років, до 2030 року: її кінцевою метою є збільшення кількості носіїв мови, які послуговуються ірландською у повсякденному житті, у 4 рази. Цей документ значно розширив можливості для ірландських видавництв. У першу чергу виграли видавці підручників та навчальних посібників, бо Стратегія передбачає розширення використання ірландської мови в учбовому процесі. Для комерційних видавців, своєю чергою, суттєво збільшилася кількість та обсяги грантів на видання книг ірландською.
У Північній Ірландії ситуація критично інша: ірландська мова є мовою меншин, її використання на офіційному рівні де-факто заборонене, оскільки діє Акт 1737 року, який забороняє використання для офіційних цілей будь-яку мову, крім англійської. На побутовому рівні ірландською послуговується не більше 1% мешканців Півночі.
Фото: Unsplash
Як і у Великобританії, п’ятірка найбільших комерційних видавців Ірландії складається із чотирьох міжнародних видавничих гігантів – Penguin Random House, Hachette, HarperCollins, MacMillan, – а п’яте місце посідає місцевий видавець – Gill Group Publisher.
Оскільки англійська мова продовжує домінувати у побуті і сфері розваг, більшість книг на ринку Республіки Ірландія досі є англомовними. Наприклад, двома лідерами ринку у 2020 році стали американське та британське видання – «Там, де співають раки» Делії Овенс (63 тис. проданих примірників) і британський мотиваційний бестселер «Хлопчик, Кріт, Лисиця і Кінь» Чарлі Маккесі (61 тис. примірників). Найбільшим бестселером року, виданим у самій Ірландії, стала біографія скандального ірландського футбольного та спортивного функціонера Джона Ділейні (інколи перекладають як Джон Делані), яка розійшлася накладом 49 тис. примірників. Але ця книга також вийшла англійською мовою.
Ірландською мовою видаються переважно книги для дітей, підручники та освітні матеріали. Трохи рідше – художня література, причому переважно об’ємні романи, збірки оповідань і збірки поезії. Про нонфікшн, найпопулярнішу категорію книг у світі, не йдеться. Попри те, що нонфікшн складає 36-40% від усіх книг, що продаються на комерційному ринку Ірландії, тут панує англомовний імпорт британських та американських книг. Так само негусто й у окремих жанрах художньої літератури, наприклад, у науковій фантастиці.
Середній наклад книги ірландською мовою складає 500 примірників. Беззаперечним успіхом вважатимуться продажі книги на рівні 2000 примірників.
Після Брекзиту Північна Ірландія стала свого роду перевалочним пунктом на шляху книг (та й більшості товарів) до і з ринків країн Євросоюзу. Саме митний контроль на кордоні між Ірландією і Північною Ірландією досі є ключовим невирішеним питанням у відносинах Великобританія–ЄС. Британія намагається використати Північну Ірландію як буферну логістичну зону для подальших поставок товарів до Республіки Ірландія. Ірландія не проти зберегти дешевий імпорт британських товарів, але не хоче мати справу із багатокілометровими заторами на кордоні з Північною Ірландією і утримувати величезний штат митників. А Євросоюз намагається поставити Британію на місце, нагадуючи, що вихід із ЄС несе не лише приємні новини у вигляді відміни виплат на користь Європейського центрального банку, а й проблеми у вигляді втрати європейських ринків збуту.
Брекзит сильно позначився на ірландських видавництвах. У попередні десятиліття видавці з Ірландії успішно продавали свої книги на території Північної Ірландії та й усього Сполученого Королівства. Звісно ж, переважали англомовні книги, однак ірландці Британії активно купували подарункові книги ірландською або про Ірландію. Станом на вересень 2021 року, ірландські книготорговці стверджують, що кожна поставка на територію Сполученого Королівства подорожчала приблизно на 85-90 євро. За великим рахунком це означає, що найближчим часом поставки малими партіями до 50 книг взагалі зникнуть, бо кінцева роздрібна ціна кожної такої імпортованої до Сполученого Королівства ірландської книги зросте чи не удвічі.
З іншого боку, цілеспрямована і послідовна державна політика Ірландії, спрямована на популяризацію ірландської мови, неабияк допомагає. Для ірландських видавців відкривається усе більше грантових можливостей для видання книг ірландською, а конкуренції з боку великих міжнародних видавничих гігантів нема й не буде, бо ж для них цей ринок надто маленький.
Ексклюзивно для Лабораторії –
Інна Білоножко,
книжкова аналітикиня, авторка Telegram-каналу про англомовний видавничий світ cynical_publisher.
Має магістерські ступені з фінансів (Київ) та міжнародного видавничого бізнесу (Лондон).
