Medium is the message. 10 думок про світ, складений зі слів
«Галактика Гутенберга» поклала початок цілій галузі гуманітарного знання, яку ми тепер називаємо теорією медій. Маклюен показує, що людина мислить світ і взаємодіє з ним не тільки через мову, а й через сам спосіб запису мови. Глибинна різниця існує не тільки між усною і писемною культурами, а й між культурами «рукописними» і «друкованими». «Галактика Гутенберга» з’явилася на світанку цифрової епохи і дає концептуальний ключ до осмислення змін, які переживає «глобальне село» (ще одна знаменита метафора Маклюена) у ХХІ столітті. Більше цікавого про працю Маклюена читайте в матеріалі.
Як це часто буває з філософами, чиї ідеї стали частиною сучасної масової культури, аудиторія, що знає і повсякденно використовує ключові ідеї Маршалла Маклюена, безмежно більша за тих, хто читав його книжки. Що не дивно — подібно, приміром, до смерті бога у Ніцше, відчуження і класової боротьби у Маркса, симулякрів і симуляцій у Бодріяра, «глобальне село» і «медіум — це меседж» Маклюена концентровано пояснили світ і передбачили його прийдешні зміни.
Не дивно й те, що, подібно до ключових праць перерахованих вище авторів, які стали класикою, «Галактика Гутенберга» — вельми непросте читання, і річ тут не тільки в тому, що книга написана понад шістдесят років тому. Маклюен писав, що кожен медіум — це контент для іншого медіума. Книжка — це медіум для тексту, який зі свого боку є медіумом письма, письмо — медіум мовлення, а мовлення — медіум ідей і думок. Керуючись цією логікою, автор від самого початку обирає формат «мозаїки» і пропонує читачеві самостійно пробратися крізь густе й нелінійне нагромадження ідей, рясно приправлених цитатами з літературної класики та досліджень сучасників.
Андрій Боборикін до українського перевидання «Галактики Гутенберга»
Medium is the message
10 думок про світ, складений зі слів
Мова є метафорою в тому значенні, що вона не тільки накопичує, а й транслює досвід із однієї форми в іншу. Гроші теж є метафорою в тому сенсі, що вони зберігають навички та працю, а також транслюють одні навички в інші.
* * *
Ті, хто першими відчувають на собі дію нової технології, нехай то абетка чи радіо, реагують особливо бурхливо, оскільки виникнення при цьому нових, розширених технологією співвідношень відчуттів відкриває перед ними новий дивовижний світ, який створює нову потужну «зв’язку», нові зразки взаємодій, перебудовує всі відчуття. Утім, перший шок поступово минає, мірою того як усе суспільство пристосовується до нового типу сприйняття світу в усіх сферах своєї діяльності та спілкування. Реальна революція, проте, починається згодом, під час тривалого періоду «пристосування» всіх аспектів особистого та соціального життя до нової моделі сприйняття, створеної новою технологією.
* * *
Відставивши набік усі цінності, ми повинні збагнути сьогодні, що електротехнологія впливає на наші примітивні органи чуттів і на наші вчинки, спричинюючи відтворення в нас ментальних процесів найпримітивніших людей. Наслідки такого впливу виявляються не в наших думках або судженнях, оскільки ми непогано критично підготовлені, а на рівні найзвичайнішого чуттєвого життя, яке саме створює коловороти й матриці думок і вчинків.
* * *
Наша пристрасть до обрисів, яку ми знаходимо знову, невіддільна від визнання взаємозалежності й функціональності всіх форм, упізнавання їхньої органічності, чому сприяє технологія електромагнітних хвиль. Інакше кажучи, відродження примітивних органічних цінностей у мистецтві та архітектурі — центральний момент у технології сьогодення. І все ж таки навіть зараз деякі антропологи невиразно вірять, буцімто неписьменні люди мали евклідове уявлення про простір. Іще більше антропологів наводять дані про примітивні народи в термінах евклідової моделі організації.
* * *
Музика, написана для невеликої групи інструментів, відрізняється за тоном і ритмом від музики, написаної для великих залів. Те саме відбувається й з книгами. Друк збільшив «залу» для виступу автора до такої міри, що сам стиль виявився зміненим.
* * *
Мірою того як буквальне значення, або «літера», пізніше почало ідентифікуватися зі світлом, радше з тим, що падає на текст, аніж із тим, що проходить крізь нього, з’явився наголос «на кут зору», або фіксовану позицію читача, «з того місця, де я сиджу». Такий візуальний акцент був зовсім неможливим до того, як друкування посилило візуалізацію написаної сторінки до її повної однорідності й повторюваності. Така друкарська однорідність і повторюваність, аж ніяк не властиві рукописній культурі, стали необхідною передумовою для формування уніфікації або, так би мовити, оживописнення простору та перспективи.
* * *
Друк — це найвища фаза абеткової культури, в якій відбувається вилучення індивіда від родоплемінного та колективного світосприйняття. Друк підіймає візуальні якості абетки на найбільшу висоту. Отже, друк несе в собі силу індивідуалізації фонетичної абетки, яка набагато перевищує силу рукописної культури. Друк — це технологія індивідуалізму. Якщо люди вирішили перемінити цю візуальну технологію за допомоги
електротехнології, то разом із нею також має змінитися й індивідуалізм. Жалітися на такі обставини так само нерозумно, як звинувачувати пилу в тому, що вона відрізала вам кілька пальців. «Але дозвольте, — скаже дехто, — ми не знали, що може так статися». Але навіть власну недалекоглядність не можна підносити до рангу моральних розглядів. Це проблема, але не проблема моралі; було б бажано розвіяти цей моральний морок, який обліг наші технології. Це було б корисно й для моралі.
* * *
Друк — це не лише технологія, а й природний ресурс, сировина — як бавовна, деревина або радіо; і, як будь-яка сировина, друк формує не лише ставлення особистості до товару, а також і колективну взаємозалежність людей у суспільстві.
* * *
Цілком імовірно, що друк і націоналізм лежать на одній осі або мають спільні координати просто тому, що за допомоги друку народ уперше бачить себе. Національна мова, визначена з високим ступенем візуального сприйняття, уможливлює соціальну єдність у національних кордонах мови. І таку візуальну єдність відчули насамперед ті, хто читає газети, а не книги.
* * *
Навряд чи можна знайти яскравіший приклад такої самоомани, аніж наш сьогоднішній імідж телебачення — різновиду кіно, тобто сучасного засобу обробки людського досвіду, заснованого на операції відтворюваності. По кількох десятиліттях буде легко описати революцію, яка відбулась у процесі сприйняття та мотиваціях дій людини внаслідок споглядання мозаїкового павутиння телевізійної картинки. Розглядати це питання сьогодні — марна справа.
Купити книгу Маршала Маклюена «Галактика Гутенберга»
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними.
