Найолдовіші субкультури України: кого уважати першим в історичному андеграунді?

Поділитись

18 грудня 2024, Ср

Чорний одяг, темне, пофарбоване волосся й підведені очі; прогулянки на цвинтарі, специфічна музика та вірші про смерть; широкі штани, реп і графіті на стінах; металеві ланцюги, поголені голови з ірокезами й «стіли» — навколо існування субкультур десятиліттями точаться різноманітні дискусії. Дехто називає їх даниною підлітковому бунтарству, а інші вважають радикальними течіями, які можуть містити загрозу для суспільства. Але що насправді ховається за яскравими образами і які цінності транслюють ці, на перший погляд, «дивні» угрупування? Який зв’язок між першими субкультурами, які виникали на території України, й сучасністю? І чому декому з нас саме так хочеться представляти себе світові? Українська фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор у своїй книзі «Дреди, батли і "стіли"» дослідила, як українська молодь впродовж століть виборювала своє право на культурну ідентичність — від перших течій в періоди імперських та радянських часів й аж до незалежності.

Коли й чому з’явилися перші молодіжні субкультури

У 1970-х Стюарт Голл, Тоні Джефферсон, Пол Вілліз, Дік Гебдідж зазначали, що субкультури масово виникають у суспільствах, де починається перехід від розвинутого індустріалізму до постіндустріалізму. Одна з вагомих причин тут — збільшення терміну навчання молоді, що водночас дає доступ до освіти й вивільнення часу для дозвілля. Тоді ж на загал усталилося датування молодіжних субкультур від післявоєнних 1940–1950-х років, інколи — з 1920-х (як реакція на кризу після Першої світової війни).

З іншого боку, перше таке вивільнення часу в молоді й масове наповнення міст почалися з кінця ХVІІІ століття, тому дослідники урбаністичної культури, серед яких Володимир Окаринський, Девід Маґґлтон і Елізабет Вілсон, дедалі частіше говорять, що молодіжні субкультури як явище зароджувалися значно раніше. То кого ж уважати першим в історичному андеграунді?

_____________________________________________

Перенесімося в часі на 250 років і переконаймося, що всьому виною дві надважливі події: Велика французька революція і початок промислового перевороту. Перша запустила процеси повалення абсолютної влади монархів і демократизації держав, другий — перехід до нових стандартів життя, створення індустріального суспільства й поступової його урбанізації.

Франція почала шлях перетворення на республіку. Філософія, література, мистецтво також реагували на політичні зміни. Розквітла естетика романтизму з оспівуванням вільної творчої особистості, що протиставляється натовпу й може його очолювати. Під впливом ідей романтизму переосмислюється і роль держави. Народи, окуповані імперіями, починають процеси самовизначення і боротьби за незалежність. Молодь бере активну участь у цьому.

Саме в таких умовах зародився дендизм.

_____________________________________________

Дендизм зародився як явище урбаністичної культури в Англії, де були особливо сприятливі умови через успіхи ранньої промислової революції. Виходець із дрібної аристократії Джордж «Красунчик» Браммел став зачинателем руху, поширивши культуру дендизму серед молодих аристократів та інтелектуалів спершу в Англії, а тоді й у Європі. У Російській імперії (до складу якої тоді входила частина території України) замість «денді» частіше вживали слова «франт» і «щиголь».

Щеголяли аристократи, представники університетської, мистецької, літературної богеми, дрібні дворяни, чиновники та взагалі інтелектуали й харизматичні естети тієї доби. Вони кидали виклик традиційним нормам, епатуючи одягом, манерами, витівками, способом життя. Денді — це романтичний бунтар, який усіляко показував це як ззовні, так і внутрішньо. Тому часто основою поведінки ставала зухвалість на межі зі знущальною ввічливістю. Жарти на межі фолу, як казала ще моя бабуся, які часом радше шокують, а не веселять.

Окрім того, рух приділяв велику увагу гігієні. Якщо до цього часу митися могли раз на тиждень або й рідше, то для денді це вже було неприпустимим. Нормою стають щоденні ванни й чиста білизна. І величезна кількість свіжих носових хустинок. Дехто брав купіль по кілька разів на день. Власне, сучасне розуміння чистоти саме тоді й зароджувалося.

Денді розвивали культуру споглядання та вміння завжди бути перед очима (інколи аж занадто: наприклад, коли прискіпливо розглядали перехожих у лорнети — окуляри з ручкою). Місто з його вулицями, парками та кав’ярнями ставало сценою, на якій вони грали роль елегантних і претензійних героїв. Популярним явищем були літературно-мистецькі вечори, вистави, бали, маскаради тощо. Так розвивалася ціла філософія міського життя.

_____________________________________________

Дендизм в Україні

В Україні цей рух не був масштабним, проте молоді інтелектуали та представники збіднілої знаті переймали основні риси дендизму. І, звісно, що теж виходили на променади.

На початку ХІХ століття у Києві денді часто називалися фрачниками через довгі фраки. Фланувати виходили на Хрещатик, щойно збудований у європейському стилі. Туди виходила на променади студентська молодь Київського університету. Їх назвали гранильщиками — від граніту, яким спершу викладали вуличні тротуари. Містяни жартували, що вони полірують Хрещатик.

Тогочасне суспільство було різко поділено на стани. До появи денді умовному дрібному дворянинові було вкрай важко пробитися у спільноту столичних аристократів. А тепер можна було приховати свій соціальний стан під маскою дендизму.

_____________________________________________

Перший українець, який скомбінував обидва підходи дендизму

На теренах Російської імперії культура дендизму вплинула також на представників двох прогресивних груп. Одна підтримувала прозахідні ідеї, одягаючись по-європейськи, а друга заперечувала ці віяння і захоплювалася народною культурою, наслідувала й популяризувала її, зокрема, і через моду на відповідне традиційне вбрання серед вищих кіл. В Україні з неї розвинулися течії хлопоманства й народовства.

Досі запитання «яким ти собі уявляєш Тараса Шевченка?» навряд одразу наштовхувало на образ столичного щигля в шубі, улюбленця салонів і бажаного гостя в маєтках найвідоміших аристократів епохи. Проте згодом згадують, що Тарас не любив фраки й навіть уникав поміщицьких балів у Києві, щоб не щеголяти. Багато хто звик уявляти Шевченка старим пророком (хоча помер він у віці лише 47 років) у шапці й кожусі. Оце точнісінько, як на останніх його фотопортретах. Але все дещо складніше.

Цікаво, що Тарас Шевченко був, напевно, першим українцем, який скомбінував обидва підходи дендизму (прозахідний і «народний»). Він одягав селянський кожух, а під ним — модний столичний костюм. Згадайте ті фото зі смушевою шапкою.

Таке поєднання європейського та народного стилів тоді по-справжньому вражало. Так Шевченко демонстрував свою українську належність, роблячи її сучасною, міською, і в цьому був справжній епатаж і виклик часу. До того ж робив це не тільки ззовні, але й у власних творах. Шевченко задавав тренди в моді й диктував нові правила. Після нього побачити вишиту сорочку під піджаком стало абсолютно звичним явищем серед інтелігентів. Але почав цей тренд саме він.

_____________________________________________

Денді змусили світ переглянути усталені уявлення про естетику, експериментувати із зовнішнім виглядом, по-новому інтерпретувати надбання традиційної культури й урешті це вони стимулювали проведення санвузлів у наших оселях.

Більше про зародження субкультур в Україні читайте у книзі «Дреди, батли і "стіли"»!