«Ми все можемо — навіть писати ромкоми під час війни»: розмова з авторками Лабораторії Юлією Лабою і Альоною Рязанцевою

Попри війну, тривоги й хаос реальності, українська література продовжує розвиватися. І саме жанр романтичної комедії стає тим ковтком повітря, який допомагає говорити про важливе: травму, втрату, любов і віру в життя. Саме про це на Книжковій країні була розмова з двома авторками видавництва Лабораторія Юлією Лабою — авторка дебютного роману «Усі персонажі вигадані. Або ні» й Альоною Рязанцевою — журналісткою й авторкою книжок «Не закохуйся, Єво!», «Афера. І нічого зайвого» і «БДСМ». Про перші кроки у жанрі і страхи, про те, як писати сцени 18+ і чому гумор — це найсильніша форма стійкості, розповідаємо у матеріалі.

______________________________________________________________________________________________________

Учасниці:

Юлія Лаба — сучасна українська письменниця, маркетологиня, авторка дебютного роману «Усі персонажі вигадані. Або ні»

Альона Рязанцева — українська письменниця і журналістка, авторка романів «Не закохуйся, Єво!», «Афера. І нічого зайвого», «БДСМ»

Катерина Мринська — модераторка події, івент-менеджерка видавництва Лабораторія

______________________________________________________________________________________________________

Ви обидві стали чи не першими авторками українських романтичних комедій. Розкажіть, з чого почалася любов до жанру?

Юлія Лаба: Якщо чесно, до того, як написати власний ромком, я їх майже не читала. Фентезі, детективи, трилери — так, а ромкоми для мене були чимось легким і трохи не моїм. Але потім хтось сказав, що моя книжка нагадує щось у стилі Емілі Генрі. Я швиденько відкрила, почала читати й зрозуміла, що це справжній відпочинок між серйозними історіями. Цей жанр працює як ковток повітря після марафону складних текстів, коли вже зловив нечитун і просто хочеш, щоб у книзі не вбивали, не викрадали, не драконили, а просто жили, любили і сміялися. Ромкоми — це ніби маленька перерва для душі.

Альона Рязанцева: Я теж почала читати ромкоми досить пізно. Філфак мене, відверто кажучи, відбив від будь-якої літератури на кілька років. Але десь три роки тому я випадково натрапила на «Гіпотезу кохання» Алі Гейзелвуд і просто вигукнула: «О май гад, так можна!». Там усе класно — чудові персонажі, гумор, сюжет, навіть секс! Авторка справді вміє балансувати між глибоким і легким. 

Ви — першопрохідниці українського ромкому. Чи відчуваєте відповідальність?

Юлія Лаба: Називайте мене мамкою українських ромкомів! (сміється) Але якщо чесно то так, трохи страшно. Бо хтось візьме мій роман першим і вирішить, що отакі от вони  — українські ромкоми. Раптом не сподобається? Раптом подумає, що все буде про село й город? (сміється) 

Я взагалі не очікувала, що видавництво мене візьме. Це був шок і страх, що не купуватимуть і не читатимуть. Але я з тих, хто живе за принципом очі бояться, а руки роблять. І в якийсь момент мій страх перетворюється на бажання надихати інших. Тому я й пропоную створити ком’юніті українських ромкомів. Щоб нас було багато. Щоб можна було сказати, що це вже не поодинокі авторки, а ціла банда!

Альона Рязанцева: Дякую, мам. (сміється) Але мені все одно страшно. Бо є стільки стереотипів навколо романтичних комедій і люди ніби спеціально шукають, до чого придертися. Але насправді це не про жанр, а про довіру. Коли читачі бачать книжку з плашкою Бестселер New York Times, то одразу думають, що це щось хороше, а коли бачать український ромком, то вагаються. Ми ще не маємо звичних для них гучних маркерів якості.

Юлія Лаба: Це, до речі, не лише в нас. Пам’ятаю в одній з книжок Емілі Генрі була чудова думка: якщо героїню Джесіку перейменувати на Джона, то книжку перестають називати жіночою літературою. Так само і з нами. Якби замінити Київ на Лос-Анджелес, одразу б сказали. що це щось глибоке і не банальне. Упередження до жіночої і української прози подвійне, але і воно не вічне. Його можна зламати. Чим більше буде українських ромкомів, тим швидше люди звикнуть. 

Альона Рязанцева: Я ще думаю, що причина в тому, що наші герої надто впізнавані: українські імена, контекст… Це лякає. Бо коли впізнаєш себе, доводиться дивитися в дзеркало, а не всім подобається бачити власні недоліки.

Ваші головні героїні — сильні, незалежні жінки. Наскільки вони схожі на вас?

Юлія Лаба: У кожній із них є частинка мене. Я ніби розщепила себе на кілька періодів життя: Ліна — це я 2010 року, а Рія — теперішня я. Мені хочеться показати різних жінок: тих, хто долає страхи, виборює професію, вибирає себе.

Альона Рязанцева: Єва частково заснована на моєму досвіді евакуації. Я теж втратила дім і опинилася перед вибором: чекати чи рухатися далі. Але всі інші персонажі — вигадані. Або ні. (усміхається)

У ваших книжках просто феєричні сцени 18+. Вони живі, чесні й написані з неймовірним відчуттям тіла. Тож поговоримо про це.

Альона Рязанцева: Насправді мій перший роман був кримінальним і я тоді дуже вагалася, чи можна залишати в тексті хоч натяк на еротику. Бо, чесно, писати про вбивства простіше, ніж про секс. Там хоч правила є! (сміється) У «Не закохуйся, Єво!» я вже дозволила собі більше свободи: дві повноцінні сцени, де я отримала справжнє задоволення від процесу написання. 

Юлія Лаба: А у мене навпаки у першій чернетці не було навіть натяку на секс — лише один поцілунок, і то дуже цнотливий. Але моя редакторка Юлія Прядко сказала, що треба секс. Ну треба значить треба. І тут постало питання: а наскільки детально? Бо одна справа читати про це, а зовсім інша писати. Мені пояснили: не містер Дарсі, але й не Крістіан Грей. Десь посередині. От я й шукала цю золоту середину. Вмикала музику, створювала настрій (під кожну сцену мала свою музичну композицію). І уважно стежила, щоб не переїхати ні в бік Грея, ні в бік надмірної стриманості. Я не хотіла, щоб це були просто сцени заради сцен. Мені важливо, щоб вони підкреслювали почуття, поглиблювали сюжет, показували героїв живими. Бо, зрештою, секс — це теж частина життя, і якщо він є в реальності, чому його не може бути в літературі?

Ви обидві піднімаєте непрості теми — війну, втрату дому, травми. Чому не уникнули цього навіть у легкому жанрі?

Юлія Лаба: а насправді ж ніхто й не забороняв. (сміється) Немає жодного правила про те, що у ромкомі не можна говорити про важливе. Мені здається, чудово, коли книжка дозволяє відпочити, але водночас делікатно торкається серйозних тем. Це не суперечить одне одному. Головне зробити це з легкістю, самоіронією, без моралізаторства. Я так живу й поза письмом: щоб не плакати — сміюся. Життя ніколи не буде ідеальним. Проблеми були у наших бабусь, є у нас і будуть у наших дітей. Просто треба вміти на них дивитися спокійніше, з іронією і відчуттям, що навіть у найтемнішому можна знайти щось смішне, тепле, людяне.

ї

Альона Рязанцева: Абсолютно. І, чесно кажучи, письменники трохи егоїсти. Ми пишемо, щоб вижити і проговорити те, що нам болить. Це така форма ескапізму. І коли я пишу, то дозволяю собі чесність.

Зараз я працюю над новим ромкомом, де головна героїня має розлад харчової поведінки. Це складна, тригерна тема, але вона існує поруч із нами. І якщо вже я обрала говорити про сучасну Україну, то не можу оминути речі, які формують нас — травму, втрати, самоіронію, надію.

Чому важливо читати саме українські ромкоми?

Альона Рязанцева: Література — це частина культури. Коли ви купуєте українську книжку, то підтримуєте авторів, видавництва, і вся система росте. Якщо нас читатимуть, то через кілька років ми матимемо не п’ять ромкомів, а п’ятдесят. Ми самі створюємо свій ринок.

Юлія Лаба: Бо життя відбувається тут і зараз. Ми теж кохаємо, сміємося, сваримося, п’ємо каву. Наші історії не гірші за американські — вони просто інші. Українці мають унікальне почуття іронії, і мені хочеться це показати.

Юлія Лаба: Ми все можемо. Навіть писати ромкоми під час війни.

Альона Рязанцева: Бо ми українці. Ми проживаємо біль і все одно пишемо про любов.

______________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Не закохуйся, Єво!», Альона Рязанцева

Купити книжку «Усі персонажі вигадані. Або ні», Юлія Лаба

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними