Рубрика «П’ять хвилин із книжкою»: Ярослава Стріха про переклад «Дім на краю світу» Майкла Каннінґема
«П’ять хвилин із книжкою» — рубрика, присвячена перекладачам Лабораторії, продовжується! Саме перекладач стає диригентом симфонії книжки: задає їй ритм, тон і звучання, які мають бути суголосні з оригіналом. Завдяки їх роботі на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською мовою. Сьогодні поговоримо з Ярославою Стріхою — перекладачкою роману, скандальна екранізація з Коліном Фарреллом, Робін Райт-Пенн, Далласом Робертсом і Сіссі Спейсек у головних ролях, свого часу сколихнула увесь Голлівуд — Майкл Каннінґем «Дім на краю світу». Який же він — процес перекладу книжок? Що найскладніше, а що приносить найбільше задоволення? Найцікавіше з розмови публікуємо у матеріалі.
Як книжка впіймала вас «на гачок»?
Каннінґем відразу ловить на гачок стилем — абсурдними і точними поєднаннями слів, кумедними і зворушливими порівняннями штибу «Власники крамниць у нашому кварталі гарячково змітали свіжий сніг зі своїх хідників, наче то помилки їхньої юності, що нарешті їх наздогнали». Уже потім читачі співчуватимуть героям, які проживають дорослішання на підвищеному рівні складності, бо відхід їхньої юності збігається з відходом цілої епохи, але стиль захоплює з перших же абзаців.
Розкажіть про цікаві новотвори \ неологізми над якими ви працювали у цій книжці?
Напевно, новотворів цей текст не потребував, зате дав нагоду поностальгувати, згадати архаїчний сленг часів дитинства і струсити пил зі слів, які вже вийшли з ужитку, адже дія відбувається у 1980-ті, тож дуже сучасної лексики варто було уникати. Окремо скористаюся нагодою подякувати чудовій редакторці Ірині Ніколайчук, яка збагатила лексичний образ епохи словами «чікі-пікі» і «примарафетитися».
Поділіться найскладнішим моментом перекладу: що під час перекладу принесло найбільше болю?
Сама назва роману створена для того, щоб примножити перекладацькі гризоти, й існує імовірність у 50%, що переклад назви неправильний. З одного боку, герої таки створюють свій дім на краю світу і на краю соціуму, де намагаються будувати своє життя за власними правилами. З іншого боку, Каннінґем пише про наше існування у вразливих скінченних тілах у вразливому скінченному світі, а отже, переклад «наприкінці світу» теж видається ймовірним.
Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?
Мене дуже зворушує, як Каннінґем пише про космічний масштаб байдужого часу, від якого ми, маленькі минущі жмуточки зоряного пилу, намагаємося затулитися невмілою ніжністю і любов’ю. Тому кілька сцен під зоряним небом перекладала натхненно і зі сльозами на очах (не хочу спойлерити, але, гадаю, читачі їх впізнають).
Якби повернути час назад чи погодилися б ви перекладати цю книжку знову?
Так, звичайно. І, зважаючи на рівень складності стилю, могла б перекласти її геть по-іншому, вишукуючи інші способи перетягнути через мовні бар’єри цей складний для перекладу авторський голос.