Ранок у замку: уривок з книжки «Життя у середньовічному замку»

Середньовічна історія оживає у дослідженнях на замку Чепстоу, розташованому на кордоні між Англією та Уельсом. Френсіс та Йозеф Ґіси пропонують подорож у змальоване до дрібниць повсякденне життя Середньовіччя. Видатні дослідники розкривають таємниці життя тих людей, для яких замок був центром існування — від лордів і леді до простих мешканців навколишніх сіл. Яку роль відігравав замок? Що носили, їли і як проводили вільний час вельможі і прості люди? Чи правда, що правила сексуальної поведінки забезпечували суспільний порядок? Автори розкривають важливу роль честі в середньовічній культурі, процеси посвячення лицарів та заходи, які використовувалися замками для захисту від зовнішніх загроз. Книжка «Життя у середньовічному замку» — це ключове джерело пізнання епохи лицарів і королів.

Мешканці замку прокидалися зі сходом сонця. Піднявшись із палет на горищах та в підвалах, слуги розпалювали вогонь у кухні та великому залі. Лицарі й кавалеристи підіймалися на стіни й вежі, щоб змінити нічну варту. У головних покоях на заштореному ліжку прокидалися лорд та леді.

Вони спали голими і перед тим, як підвестися з ліжка, одягали лляну спідню білизну. Лорд одягав бре, а леді — довгу сорочку-камізу. Умившись у холодній воді, вони вбирали верхній одяг, однаковий для обох: туніка на довгий рукав, яка надягалася через голову й закріплювалася під шиєю брошкою. Зверху — сюрко, тобто коротша туніка, часто обшита хутром, без рукавів, або з широкими вільними рукавами. Ну й нарешті, накидка, зроблена з майже круглого відрізка тканини, обшитого хутром. Накидка закріплялася під шиєю ще однією брошкою або ланцюгом. Убрання лорда було коротшим і з вільнішими рукавами. І лорд, і леді носили паски, зав’язані на поясі, або закріплені металевою пряжкою. Чоловічий образ доповнювали довгі панчохи, які кріпилися до пояса, що тримав бре. Жіночі бре були коротшими і трималися завдяки підв’язці під коліном. У будинку обоє носили тапки, а на вулиці — низькі чоботи.

Туніки, накидки, панчохи і взуття були яскравими: блакитні, жовті, малинові, фіолетові, зелені. З тканин зазвичай використовували вовну, але шовк — венеціанська парча, тафта (сендаль), дамаст (вид парчі) — теж деколи носили. Камлот, витканий із верблюжої чи козячої шерсті та імпортований з Кіпру, іноді використовували для зимових накидок. Хутряну обробку та підкладку шили з овечої шкури, хутра білок (літнього та зимового), кроликів, видр, куниць, бобрів, лисиць, горностаїв та соболів. Туніки та накидки прикрашали вишивкою, китицями, пір’ям або перлами.

Для особливих подій могли використовувати шовкові пояси із золотою чи срібною ниткою або прикрашені коштовностями. І чоловіки, і жінки носили головний убір удома та на вулиці. Лорд здебільшого носив лляний койф зі стрічками, які зав’язувалися під підборіддям. Койф іноді був оздоблений вишуканою вишивкою, пір’ям чи ґудзиками. Леді носила лляну білу або кольорову намітку, яка покривала волосся та шию. На вулиці поверх койфу та намітки носили каптури й шапки. Костюм доповнювали елегантні рукавички, іноді обшиті хутром, а також коштовні прикраси — золоті персні з коштовними каменями, шпильки, намиста, обідки для волосся, пряжки на взутті, браслети.

Леді могла вкладати волосся за допомогою дзеркала — дуже дорогого предмета. Дзеркало зазвичай було маленьким та круглим, у дерев’яній чи металевій рамці та зроблене з відполірованої сталі чи скла поверх металевої поверхні. Попри несхвалення священнослужителів та моралістів, жінки використовували косметику — овечий жир, рум’яна та освітлювачі шкіри, які надавали лицю рожевого й білого відтінку, — та пасту для епіляції.

Після служби в каплиці домочадці снідали хлібом, запиваючи його вином чи елем. Ранок минав за рутинними завданнями або розвагами, залежно від того, чи в замку були гості. Лорд мав низку зустрічей із стюардами та заступниками, або ж із членами ради; леді бесідувала з гостями або ж вишивала чи виконувала інші домашні справи. Лицарі та сквайри практикувалися у фехтуванні та лицарських боях, а діти навчалися під наглядом вихователя — зазвичай капелана чи одного з клерків. Коли уроки закінчувалися, діти могли йти гратися — дівчатка з ляльками, хлопчики з дзиґами, м’ячами, підковами, луками та стрілами.

Лучництво було улюбленою розвагою хлопців різного віку. У XII столітті син лорда замку Гейверфорд у Вельсі та ще двоє хлопців, яких відіслали туди на навчання, подружилися з ув’язненим у замку розбійником, який робив їм стріли для луків. Одного дня грабіжник скористався неуважністю охоронців і, схопивши хлопців, забарикадувався у в’язниці.

«Одразу ж здійнявся страшний гамір, — писав хронікар Гарольд Вельський, — як через хлопців, так і від людей назовні; розбійник підняв сокиру і не припиняв погрожувати дітям, аж поки йому не пообіцяли відшкодування збитків та безпеку».

Передзамовити книжку «Життя у середньовічному замку» Джозеф і Френсіс Ґіси 

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними

Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratory.ua: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн

Більше цікавих та актуальних видань шукайте за посиланням у книжковому інтернет-магазині laboratory.ua