«Вони питали: і все це правда? Віск, відповідала я, не вміє брехати»: 5 цитат із книжки Едварда Кері «Мала»

1761 рік. У швейцарському селі з'явилася на світ крихітна дівчинка на ім'я Марі, навіть не підозрюючи, які випробування підготувало їй життя. Дивна, але надзвичайно обдарована дитина, що рано втратила батьків, знайомиться із не менш ексцентричним вчителем — майстром воскових скульптур, який відкриває для неї світ паризького життя. Едвард Кері — англійський письменник, драматург та ілюстратор — створив роман «Мала», який є художнім переказом історії Марі Грошольц, французької сироти, яка стала культовою восковою скульпторкою Мадам Тюссо. Ділимося п'ятьма цитатами із книжки у матеріалі.

____________________________________________________________________________________________________

Для мене Марі Тюссо — персонаж із фольклору. Вона померла до появи фотографії. Ми, люди XXI століття, не можемо доторкнутися до тієї епохи — вона надто далека. Вікторіанці ближчі. Вона на межі: дожила до правління Вікторії. І неймовірно, що її ніколи не сфотографували. Вона — воскова, не світлина. 

Едвард Кері, із матеріалу про роботу у музеї мадам Тюссо

____________________________________________________________________________________________________

Читайте також уривок із книжки «Мала» Едварда Кері.

____________________________________________________________________________________________________

У п’ять років я вже була зростом зі старого пса, що жив у сусідньому будинку. Пізніше я виросту до дверних ручок, які полюбляю терти. Ще потім доросту до сердець багатьох людей, і на цьому зупинюся.

Батько ці перші роки був відсутній — у війську вигадували що далі, тим більше приводів відстрочувати йому відпустку. А що батько міг із цим удіяти? Скромна кульбаба летить туди, куди її видувають.

Якби ж я була порожня. Але я переповнена. Якби ж я була порожня. Хтось має мене перевернути й вилити.

Я всіх обходжу й до всіх навідуюся, блукаю серед старих. Іноді поглядаю на нових, але моє місце серед старих. Я всіх переживаю. Обсмикую Наполеона, пригладжую розкішно гаптований жюстокор Людовика Шістнадцятого. Я поклала йому до кишені мапу острова, на якому жив Робінзон Крузо. У його обличчі я розпізнаю сестру.

Люди й до мене приходять торкнутися. Дехто називає мене пані Історією, інші — матінкою часу. Багато хто кличе мене мадам Кусок. Я досить публічна споруда. Раніше я розповідала відвідувачам історію мого життя. А вони питали: і все це правда? Віск, відповідала я, не вміє брехати.

А є ще одна новинка. Франсуа тривожиться, чи вона не переб’є нам справу. Цей найновіший винахід зветься даґеротип. Він вловлює зображення з життя, полонить людей на відполірованому сріблі. Він набагато швидший за віск. І він гарантовано безпомилковий. Моє зображення хочуть зняти тим пристроєм. Я збираюся померти, перш ніж вони почнуть.

____________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Мала», Едвард Кері