«Коли щастить почати розповідати про себе спочатку, знову здобуваєш сили творити світ»: 5 цитат із книжки «Летиція Кур'ята... »

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» — це суміш гумору, сарказму, поетичних алюзій, магічного реалізму і автобіографічної історії з елементами репортажу. І спроба описати вразливість у світі, де війна стає буденністю, а любов — рятівною ілюзією. Ділимося добіркою цитат із книжки у матеріалі.

__________________________________________________________________________________________________________

Читайте також

• уривок із книжки «Летиція Кур'ята...»
• розмову Анни Грувер та Віри Курико про високу полицю, магічний реалізм, письменницьку чесність і те, чому ми досі говоримо з батьками у текстах
• розповідь Віри Курико про роботу над книжкою

__________________________________________________________________________________________________________

Кожен із чоловіків вважав, що знав Летицію вельми добре. Кожному з них вона збрехала про те, ким була, як і про те, ким і яким був її батько.

Її ім’я — Летиція Кур’ята. Вона вміє вигадувати історії так майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок про свого батька: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної  війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?

У світі, де війна стала буденністю, Летиція веде власну боротьбу з найстрашнішим демоном — самотністю. І щоразу, переплітаючи реальність і вигадку, вона стає на крок ближчою до правди. Бо чи не вона — єдина зброя проти того, що нас руйнує?

__________________________________________________________________________________________________________

Усі новини застарівали задовго до того, як потрапити в поштову скриньку, й нічого не означали, а особливо для тих, хто тут жив. Що може бути сміливішою ознакою кінця світу у всіх його версіях, коли не запізнілі новини, які вже нічого не важать? 

— Тобто він ще воює? 

Ні, він повертається. 

— Як можна повертатися з війни п’ять років? 

З війни, любчику, думається мені, можна повертатися значно довше. Одіссей повертався десять років.

Летиція легко закохувалася — секунд за тридцять — і так само швидко розкохувалася, якщо є таке слово. Але минуло вже п’ятнадцять хвилин, а вона все ще готова була приділити йому три дні від своєї вічності.

Коли щастить почати розповідати про себе спочатку, знову здобуваєш сили творити світ і виправляти помилки попереднього творення. Оповідати все спочатку — це нескінченне життя в минулому, де все безпечно і вже нічого нас не здивує, не застане нас неготовими, де війна вже почалася і тобі від її початку не запинає дихання, де ті, кого ти любиш, уже померли, і тепер це шокує не тебе, а незнайомця, який згодом відкриє тобі й свої історії. Ми відкриваємося іншим, щоби ще трохи постояти перед дверима майбутнього, перш ніж дійдемо до миті сьогоднішньої, у якій ще є трохи певності, але вже завтрашній день — загрожує нам, бо може виявитися будь-яким.

Коли мене запитували: дівчинко, хто твій тато, — я казала: мій батько пічник. І ніколи в ті перші роки війни не змогла відповісти: тато воює. Бо ж ця війна — війна-факультатив. Можна було не йти, утекти, відмовитись, але ж тато зі школи відмінник.

__________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Летиція Кур'ята» Віри Курико

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними