Автори Лабораторії: Валерій Пузік про книжку, малювання на війні і мрії
Починаємо знайомити вас з авторами Лабораторії. Перший автор, про якого хочемо розповісти — Валерій Пузік. Український письменник, художник і режисер, а найважливіше — наш захисник, який зараз на фронті боронить країну. Попри виснажливі воєнні будні, Валерій малює картини на кришках ящиків від боєкомплектів, пише і не забуває про головне — бути батьком. Так виникла книжка «З любов'ю — тато». Це розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч, у самому серці. Своїми думками про війну, нову книжку і плани на майбутнє Валерій поділився у матеріалі.
.jpg)
До повномасштабного вторгнення
До повномасштабного вторгнення росії в Україну займався літературою та вихованням сина. Писав прозу, фентезі для дітей, вірші. Будували пісочні фортеці на березі Чорного моря, гралися в лицарів, читали круті дитячі книги. Останні декілька років активно вчився драматургії та писав кіносценарії. Навколо цього власне і крутилося моє життя.
В планах було і є: сходити з сином з наметом в похід, з‘їздити на тиждень в Тузлівські лимани та спостерігати за природою. Ми навіть підготувалися до цього.
Про книжку
«З любов'ю — тато!» — це книга для сина. З однієї сторони вона тяжіє до фронтових заміток, а з іншої — це листи в майбутнє, листи до Ореста, до дружини, Ірини. Це клаптикова ковдра зіткана зі спогадів, мрій, порад, флешбеків. Це спроба зафіксувати і, можливо, систематизувати навколишній хаос війни. Це книга, яку, я хотів би, щоб прочитав син, якщо я загину. Послання в пляшці. «З любов'ю — тато!» — книга, що писалась і пишеться в прямому ефірі. Війна така річ, що кожен текст може стати останнім.
Малювати на війні
Чисто випадково знову взявся малювати. Зайшов у магазин для художників й купив акрилові фарби та пензлі. У нас лежала купа ящиків від боєкомплектів, та ящики з автоматами — кришки і фанерні вставки стали полотнами.
Хлопці з мене постійно жартують:
— Фінчер ти або малюєш, або пишеш. А коли ти воюєш?
На творчість йде увесь мій вільний час.
Загалом, якщо підсумувати останні кілька місяців сплю я десь по три-чотири години на добу.
Суть казарм та інших місць збору в тому, що в одній локації збирається багато людей. Живопис став для мене можливістю побути самому, навіть коли навколо тебе знаходяться десятки людей. Спочатку малював ластівок. Це символ нашої батареї. Її зображення — на нашому шевроні. Ластівка, як відомо, є одним з народних символів України. Вісник щастя, надії, відродження, весни, сходу, домашнього тепла і ще багато чого. Тож я малював лише її. З часом кількість тем збільшилася, але птахи з картин нікуди не зникли: чаплі, круки, соколи. На виїздах малював пейзажі та будяки. Коли кольорів стало менше, перейшов на абстрактні речі, в яких все одно можна розгледіти птахів.
В дитинстві я хотів бути орнітологом, прочитав купу книг про птахів — тому, думаю, один з факторів їх малювання криється в цьому.
Поле. Прокладка з ящика від АК. Акрил. 2022
Фото зі сторінки автора у Facebook
Спочатку малював лише в казармі, коли повертались із завдань, проте з часом, в залежності від виїздів, став брати фарби з собою. Спочатку картини роздавав волонтерам, які нам допомагали і допомагають зараз, згодом мені почали писати люди, що хотіли би придбати, згодом, інші люди, куратори галерей, пропонували зробити виставку в кількох містах України: в Києві, Одесі, Львові та ще десь, зараз і не згадаю.
Якщо говорити про натхнення — то його немає. Не вірю в існування якихось «тонких» матерій. До весни 2022 року я не малював років п‘ять. І в принципі не планував цим займатися. Основним напрямком свого професійного розвитку вважав і вважаю драматургію, кіно.
Будь-яка творчість — це робота. Окоп сам себе не вириє, текст сам себе не напише. З картинами так само.
Натхнення немає. Натхнення існує, аби виправдати свою лінь.
«Натхнення, — як казав колись мій командир, — для слабаків, а ти іди рий та укріплюй свою позицію».
Триптих "Сни про дім" Фанера. Акрил. 2022
Фото зі сторінки автора у Facebook
Коли закінчиться війна
Підемо з сім‘єю до моря, як 23 лютого. Будемо пити з Ірою одну каву на двох, годувати мартинів, слухати Чорне море та будувати пісочні фортеці з Орестом. Будемо ловити вітер запускаючи повітряного змія в повітря. І дихати, і усміхатись, жити. А потім вже писатиму фентезі для дітей та зніматиму кіно.
Сни про море. Картон з ящика від мін 60мм. Акрил. 2022
Фото зі сторінки автора у Facebook
