Бліц з перекладачем: Юлія Лазаренко про роботу над книжкою «І сталася тьма»

Перед тим, як книжка потрапить до читача, вона проходить чимало етапів. Для перекладних видань чи не найважливішим є переклад. Саме тому наша нова рубрика присвячена людям, завдяки яким ми можемо читати найкращі світові бестселери та новинки українською. Другою героїнею «Бліц з перекладачем» стала Юлія Лазаренко. У короткому інтерв'ю ми розпитали, як відбувалася робота над книжкою «І сталася тьма. Рузвельт, Гітлер і західна дипломатія» Девіда МакКіна, яка нещодавно вийшла друком у Лабораторії.

Як відбувається сам процес перекладу у вас? Ви маєте якусь інструкцію чи рутину?

Просто сідаю і перекладаю. Ніяких особливих умов для роботи мені не потрібно, до цього мене привчив фріланс. Тільки комп’ютер і хороший інтернет-зв'язок. Роботу я планую, завжди знаю, скільки сторінок на день маю зробити, щоб встигнути до дедлайна і перечитати текст «свіжим оком». 

Як довго тривав процес перекладу?

Роботу над перекладом я розпочала 11 листопада, вичитаний текст віддала на редактуру 17 лютого.

Чи доводилося вам додатково щось досліджувати, щоб краще зрозуміти цей текст?

Так. Щоб краще орієнтуватися в темі, читала «Злет і падіння Третього Райху» Вільяма Ширера у перекладі Катерини Диси (книжка вийшла друком у видавництві «Наш формат» 2018 року) — на нього неодноразово посилається сам автор — та «Черчилль і Орвелл» видавництва «Лабораторія» у перекладі Дарини Березіної — розділ про Гаррі Гопкінза, одного з ключових радників Рузвельта, виявився дуже корисним. Крім того, гуглила біографії дипломатів, про яких пише МакКін, і шукала портрети для кращої візуалізації.

Чи були якісь особливості у цьому тексті, яких ви раніше не зустрічали?

Так, я кілька разів ловилася на американських політичних реаліях. 1932 рік, з’їзд Демократичної партії у Чикаго. Делегати ведуть запеклу боротьбу, щоб саме їхній улюбленець став кандидатом у президенти США. Аж тут посеред тексту вигулькують якісь «favorite sons», які воліють не підтримувати нікого, бо чекатимуть на висунення «темної конячки». «Улюблені сини?» — думаю я. «Кращі сини? Сини?». Гугл у поміч. Як виявилося, «улюбленими синами» (чи доньками) делегати називають висуванців від свого рідного штату.

Що найскладніше було у перекладі книжки?

Професійні політики не говорять прямо. Як у промові догодити і республіканцям, і демократам? Підтримати європейців у боротьбі проти Гітлера, але нічого не пообіцяти? Хотілося зберегти цю завуальованість і неоднозначність, і саме це здавалося найскладнішим.

Як би ви описали книжку, яку переклали?

Це книжка про незасвоєний урок історії. Чи варто йти на поступки диктатору? Чи справді можна зберегти мир шляхом умиротворення? Чи завжди доцільною є політика невтручання? Двадцяте сторіччя дало відповіді на ці запитання, тепер черга сторіччя двадцять першого.

Чому українському читачеві варто взятися за цю книжку?

Будьмо відверті, мало хто з нас знає, хто такий Вільям Буллітт, чи Брекенрідж Лонґ, чи Вільям Додд. Можливо, хтось чув про Джозефа Кеннеді, батька 35-го президента США, Джона Кеннеді. Втім, саме ці люди були очима й вухами президента Рузвельта в Європі і мали безпосередній вплив на зовнішню політику Сполучених Штатів у буремні часи напередодні Другої світової. Чому ж усі ці мужі недооцінили Гітлера, а дехто — відверто симпатизував йому й Муссоліні?

Хочете знати, як Рузвельту вдалося так довго балансувати між інтернаціоналізмом та ізоляціонізмом — читайте цю книжку, чи завжди Сполучені Штати завзято боролися за демократію та свободу в усьому світі —  читайте цю книжку, чим був відомий батько знаменитого Джона Кеннеді — читайте цю книжку, чому тільки один із послів Рузвельта зрозумів, яку загрозу становить для світу Гітлер — читайте цю книжку. Щоб зрозуміти, як саме сталася тьма — читайте цю книжку. 

Якою перекладеною книжкою ви пишаєтеся?

«Давайте поговоримо про ваш останній секс». Цю книжку я переклала для видавництва «Лабораторія» минулого року. У ній секс-терапевт Єн Кернер пропонує читачам поміркувати про найінтимніше й щедро ілюструє свій текст прикладами з життя пацієнтів.

Чи є книжка, яку б ви дуже хотіли перекласти?

Дуже хотіла б, щоб українською мовою з’явилася книжка Віктора Клемперера про мову Третього Рейху «LTI — Lingua Tertii Imperii: Notizbuch eines Philologen».

Чи є щось таке, за що б ніколи не взялися?

Не взялася б за переклад, якби почувалася зовсім некомпетентною в темі (якщо йдеться про нехудожню літературу) і точно знала б, що не зможу заповнити прогалини в знаннях, самостійно її дослідивши.

Що ви вкладаєте у поняття «якісний переклад»?

Якісним вважаю переклад із хорошим синтаксисом — текст не викликає відчуття вгрузання (хіба що таким був задум автора), читач рухається ним легко, не зашпортуючись. Неможливо відтворити геть усі нюанси чи домогтися абсолютної точності, але читач перекладного тексту не має почуватися обкраденим. Мабуть, той переклад, який обкрадає читача найменше, і є якісним.