Відповідальність пам’ятати, берегти здобуте й тримати стрій заради Перемоги: добірка книжок до Дня Гідності і Свободи

21 листопада — день, що нагадує нам про події, які змінили хід історії, показали світові, що ми готові відстоювати своє право на гідність, а найголовніше — перевернули наше уявлення про самих себе. Сьогодні ми згадуємо тих, хто під час Революції Гідності плечем до плеча стояв на головних площах країни. Тих, хто поклав життя, аби ми могли жити у вільній державі. І тих, хто сьогодні продовжує цю боротьбу на фронті, у волонтерських штабах, у кожному місті й кожному домі. День Гідності і Свободи — це не про минуле. Це про нашу щоденну відповідальність пам’ятати, берегти здобуте й тримати стрій заради Перемоги. Ділимося добіркою книжок, які нагадують про те, як усе розпочиналось, як тривало, і як є сьогодні.

________________________________________________________________________________________________________

«Локальна історія № 1. Майдан»

У новому випуску Локальної історії читайте про події на Майдані в 2013 – 2014 роках, які стали дійсно епохальними для української історії, вкотре продемонструвавши силу та гідність нашого народу.

________________________________________________________________________________________________________

«Найдовша подорож», Оксана Забужко

24 лютого 2022 року українська земля здригнулася від російських ракет. Світ мав би безповоротно змінитися, але чи змінився? Чи побачив він нарешті в Росії те, що українці бачили в ній щонайменше століття?

Деякі українські інтелектуали опинилися в окопах, де борються за свою країну в буквальному сенсі цього слова. Інші пояснюють світові очевидне – що ця війна почалася не в 2022 і не в 2014 році. Серед них Оксана Забужко, яка прилетіла з коротким візитом до Варшави 23 лютого, і таким чином стала «письменницею з валізкою» в день вторгнення. З того дня вона повторює: Росія не може змиритися з українською незалежністю до такої міри, що хоче одного – щоб України не існувало.

Однак «Найдовша подорож» не є чорною книгою. У цьому пристрасному і блискучому есеї Забужко нагадує нам, що «Україна вибрала бути». Вона неодноразово демонструвала це впродовж останніх років. Це рішення не підвладне жодним політикам, ані тим паче жорстоким російським правителям. І якщо «маленька» Україна може відмовитися грати за правилами сировинної імперії, що руйнує планету, то, можливо, є надія на більші, цивілізаційні зміни?

________________________________________________________________________________________________________

«ANARCHY IN THE UKR. Луганський щоденник. Бігти не зупиняючись», Сергій Жадан

Книга-подорож, де герої мандрують містами на сході України, збираючи сліди українських комуністів та анархістів, відвідуючи місця слави Нестора Махна, ведучи діалоги зі своєю пам’яттю, згадуючи історії свого дорослішання. Що ж таке свобода? Яка межа між нею та анархією? Що людині потрібно, щоб почуватися вільною? Відповіді на ці питання і шукає автор книги.

У 2014 році Сергій Жадан знову відвідав територію, що колись була під владою Махно. Але цього разу — в умовах вже сучасної російсько-української війни. Цей досвід описаний у «Луганському щоденнику», що також увійшов до перевидання разом із оповіданням «Бігти не зупиняючись» – розповіддю про один день із життя Худого: хлопця з безіменного міста на Сході України. Останній мирний день у його житті…

________________________________________________________________________________________________________

«Інтернат», Сергій Жадан

Три зимові дні 2015 року, Донбас. Тридцятип'ятирічний вчитель Паша – людина, яка з усіх сил намагається не висовуватися і вдавати, що життя продовжується як завжди, навіть коли жах війни охоплює його місто. Він вирушає в подорож, щоб забрати свого племінника з інтернату на окупованій території. 

Потрапляючи в зону бойових дій, перетинаючи мінливі кордони та укладаючи непрості союзи, Паша усвідомлює, кому він насправді відданий, у дедалі відчайдушнішій боротьбі за те, щоб врятувати Сашка і повернути його додому.

Цей роман – спроба показати російсько-українську війну очима не військових, не журналістів, не політиків, а саме пересічних українців, які знаходяться на лінії фронту. Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у них цієї позиції, необхідність брати на себе відповідальність і відсутність звички брати на себе відповідальність. 

________________________________________________________________________________________________________

«(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років», Володимир В'ятрович

Збірка нарисів від українського історика Володимира В’ятровича, у якій йдеться про події, довести правдивість яких неможливо жодним документом, бо XX століття їх не лишило.

Творчі плани Леонтовича, які не змогли втілитися, заключна роль Леся Курбаса, потяг, який везе студентів на станцію Крути, останні бійці УПА в останній криївці, радянський концтабір, в якому помирають поети і народжуються їх останні вірші. Від оповіді про трагічне минуле до сьогодення з Майданом 2014 року і російсько-українською війною – 50 нарисів, що творять велике полотно української історії.

________________________________________________________________________________________________________

«Світлий шлях: історія одного концтабору», Станіслав Асєєв

Книжка, написана в концтаборі, який Росія створила на окупованих українських територіях

Неможливо повірити, що у сучасному світі, в центрі Європи, може існувати концтабір. Ці в’язниці та катівні принесла на нашу землю російська армія. Станіслав Асєєв описує свій шлях, який почався з СІЗО на Донеччині і перетворився на два роки перебування в «Ізоляції». Це одне з найхимерніших та найжорстокіших місць, про яке ходить багато оповідок, але правду про нього ми чуємо вперше.

«Світлий шлях: історія одного концтабору» — це відверта та емоційна оповідь людини, життя якої полон розділив на «до» і «після». Це передусім пам’ять, що не дозволяє пробачити ворогу скоєне, та нагадування, що будь-яке зло можна перемогти і десь існує світлий шлях до порятунку.

________________________________________________________________________________________________________

«Точка неповернення», Дмитро Вербич

Автор цієї книги був безпосереднім учасником подій, змальованих у цій книзі. Впродовж 2014 – 2015 років колишній журналіст та мандрівник Дмитро Вербич пішов на фронт добровольцем та брав участь, зокрема, й в обороні Донецького аеропорту. «Точка неповернення» – гостра та реалістична хроніка про лицарів нашої сучасності та події, які назавжди перевернути хід української історії. У ній автор щемко розповідає про свій досвід й ті події, які з ним відбулися: про побратимів та ворогів, про надлюдський біль та безрозмірну віру і ті нескінченні рішення, які мають вберегти не тільки твоє власне життя, а й сотні інших…

________________________________________________________________________________________________________

«Україна. Свобода. Європа. Погляд журналіста-аналітика на минуле й майбутнє України», Ростислав Хотин

Нова книжка журналіста та аналітика Ростислава Хотина, яка пропонує глибокий аналіз історичних і сучасних подій, що формують політичний курс України. Це не просто хроніка подій — це спроба осмислити складний шлях нашої держави до свободи, гідності та європейських цінностей. У своїй праці автор зосереджується на ключових переломних моментах: від здобуття незалежності до повномасштабної війни, що розгорнулася у 2022 році.

Статті містять роздуми про те, чому українська ідентичність викликає таку жорстку реакцію з боку росії, як українська мова та культура стали інструментами боротьби за незалежність і як революційні події, як-от Помаранчева революція чи Революція Гідності, вплинули на геополітичний вибір нашої країни. Хотин використовує власний багаторічний досвід журналіста-міжнародника, щоб пояснити, як Захід бачить Україну і які міфи досі існують щодо нашої держави. Завдяки цьому погляду «зсередини» та «ззовні» читач отримує об’ємну картину не лише політичної, а й ментальної еволюції українців.

________________________________________________________________________________________________________

«Вільний у полоні», Ігор Козловський, Анна Грувер (упорядниця)

«Кожен із нас — окрема особистість, яка має своє уявлення про Всесвіт. Ви повинні бути достатньо впевненими у своїй системі світобачення. А для розуміння того, як певна картина виникла у свідомості іншого — маєте виявляти емпатію. За два роки у полоні мені доводилося зустрічати людей з різними політичними та релігійними поглядами, але я був змушений з ними спілкуватися. Я перебував поруч із вбивцями і маніяками, і повинен був якось з ними жити. Я дивився на них не як на ворогів, а вів діалог з їхнім внутрішнім світом. Саме це допомогло мені вижити».

«Вільний у полоні» — це прониклива й глибоко особиста книга-діалог, створена на основі свідчень українського вченого, релігієзнавця, філософа, письменника й громадського діяча Ігоря Козловського, який провів майже два роки в ув’язненні в так званій «ДНР». Упорядкована Анною Грувер, ця книжка є не лише документом епохи, але й зворушливим прикладом того, як людина може зберегти гідність, віру і внутрішню свободу в умовах приниження, катувань та морального тиску.

________________________________________________________________________________________________________

«За Перекопом є земля», Анастасія Левкова

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

________________________________________________________________________________________________________

Більше видань про історію незалежної України шукайте за посиланням