Joyeux anniversaire! Неврівноважений молодик святкує своє 58-річчя
Його люблять і ненавидять. Вважають генієм і водночас його твори обурюють. Всупереч всьому Фредерік Беґбедер лишається письменником, який не лишає байдужим ні нестримних фанатів, ані злісних гейтерів. Сьогодні, 21 вересня, автор провокаційних шедеврів святкує своє 58-річчя. І саме вчора Лабораторія отримала з друку «Спогади неврівноваженого молодика» — скандальний дебют Фредеріка Беґбедера, що вже три десятиліття збурює фантазію читачів по всьому світу. Карколомний образ головного героя переплітається з правдивою біографією автора. Що «правда», а що віртуозна вигадка — вирішувати читачеві. Уривок роману французького генія публікуємо у матеріалі.
Колись цей процес називали «кристалізацією». Як на мене, я радше сказав би, що «спалахнув» на Анну, бо ж треба йти в ногу з часом. Вона стала моєю ідеєю-фікс. Не здатний приховати свої почуття, я поділився ними із Жаном-Жоржем, і він чемно вислухав мене. Навіть дав кілька порад: ніколи не кажи їй «я кохаю тебе», ніколи не посилай їй любовних листів, які я писав день і ніч, ретельно голися, припини пиячити, мий голову, ніколи не телефонуй їй, а будь присутній, немов випадково, усюди, куди вона ходить, будь завжди люб’язний, дотепний, галантний, ошатний...і чекай, знову чекай, і чекай цього чекання. Вирішить Анна.
Можливо, це чисте марнування часу, але іншого способу немає.
Мої дні починалися позитивно. Я підводився, чистив зуби, випивав чашку кави, убивав когось. Досить глянути у вікно: на вуличці повно непотрібних хирляків, які чекають мого удару милосердя. Я вдавав, ніби в мене в руках гвинтівка, ретельно цілився. Мій палець не тремтів, коли я спускав курок.
Марк Марроньє, моторошний serial-killer, страхітливий mass-murderer, травматичний sexual‐maniac, славетний night-clubber, знову завдав удар. Він завжди мав на своєму хвості всі поліції. Наукові лабораторії аналізували його волосся. Він вибухав сардонічним сміхом. У його келиху зі сидром плавало конфеті. На його ящику з брудною білизною виднівся напис: «Геніальність без кипіння».
Туди міг проникнути тільки пральний порошок.
* * *
Раптом мені стало байдуже, мастурбую я чи ні.
Раптом мені стало байдуже, кисну я чи ні.
Раптом мені стало байдуже, що я не Мік Джаґґер.
Раптом мені стало байдуже, що я не знаю напам’ять слів пісні «La Bohème».
Раптом мені стало байдуже, гризу я нігті чи ні.
Раптом мені стало байдуже, що я не спав із Роланом Бартом.
Раптом мені стало байдуже, що я не чіпляюся до дівчат.
Раптом мені стало байдуже, що мого фото немає в газетах.
Раптом мені стало байдуже, що я не ходжу до перукаря.
Раптом мені стало байдуже, що я не їм.
Раптом мені стало байдуже, що я не п’ю.
Раптом мені стало байдуже, що я нікуди не ходжу.
Раптом мені стало байдуже, що я не пишу.
Раптом мені стало байдуже, умираю я чи ні.
Раптом Анна.
* * *
Моя екзальтація спонукала мене сміятися. Нарешті я мав враження, що я відповідаю своєму часу. Революції траплялися всюди, тож чому не в мені? Нам розповідали про Кінець Історії. А моя історія пішла далі. Кінець ідеологій породив ідеологію Кінця. То був культ падіння. Добрим було все, що мало поганий кінець.Дурниці!
Не довіряйте своїм лагідним ідеям, бо в мене вони породили жорсткі бажання. Дзвонить мій будильник. Начувайтеся, я йду! З нас хотіли зробити втомлених вахлаків, і ось суне рвучке, сексуальне, революційне і закохане покоління. Хто сказав, що історія ніколи не повторюється?
Чекаючи, я ретельно займав територію: Анна не могла виткнути носа надвір, не побачивши навпроти мене. Вона відвідувала якусь виставку? Я там жартував із художником. Сідала переглянути колекцію мод? Я запрошував її випити келих шампанського в буфеті. Їхала на Каннський фестиваль? Я летів у тому самому літаку. Я намагався бути якомога менш набридливим, але все-таки часто плутався в неї під ногами. Саме отак моє життя стало низкою передчасних еякуляцій: я ніколи не міг утриматися від життя.
Замовити «Спогади неврівноваженого молодика»
Невдовзі у видавництві «Лабораторія»:
Сповідь підстаркуватого гетеросексуала