Книжкова полиця Віталія Дуленка: автор книжки «Там, де живуть книжки» про улюблені книжки

Поділитись

28 листопада 2025, Пт

Рубрика «Книжкова полиця» авторів й авторок Лабораторії продовжується! Сьогодні дізнаємось більше про улюблені книжки Віталія Дуленка — автора книжки «Там, де живуть книжки». Це абсолютно вигадана історія, що запрошує за лаштунки абсолютно реального книжкового блогерства. Що ж читає сам Віталій? Більше про книжкову полицю письменника читайте у матеріалі.

_______________________________________________________________________________________________________

Остання прочитана книжка

«Полюбовниця Вітґенштайна» Девіда Марксона. Люблю серію «Американський постмодернізм» від Темпори і стежу за новими виданнями (інколи їх навіть читаю). Роман побудовано як потік свідомості останньої жінки на Землі, яка, намагаючись осмислити самотність, пам’ять, і обмеженість мови, звертається до фрагментів культури, цитат та алюзій, перетворюючись на ненадійну оповідачку. Не просте читання, але завдяки чудовій перекладацько-редакторській роботі Максима Нестелєєва та Богдани Романцової воно перетворюється на захопливу подорож світовою культурою.

Книжка, яку ви читаєте зараз

«Ні живі, ні мертві» Йона Айвіде Ліндквіста. Відкриваю для себе творчість Ліндквіста і мені подобається — якісний горор в найкращих традиціях Кінга про мерців, які одного разу несподівано ожили. Перед цим мені також зайшов інший роман автора — «Впусти того, хто потрібен». Тішить, що зараз все більше видається жахастиків — як іноземних, так і вітчизняних.

Книжку, яку хочеться радити кожному

«Маг» Джона Фаулза. Моя любов до Фаулза почалася з роману «Колекціонер» і закріпилася «Магом». Це майже алхімічна суміш психології, міфу та метафізики. Автор бере звичайну історію — молодий англієць приїздить викладати на грецький острів — і перетворює її на лабіринт ілюзій, в якому можна загубитися. Настільки люблю цю книгу, що зробив певні згадки про її персонажів та й саму книгу важливою частиною «Там, де живуть книжки».

Книжка, яку ви перечитуєте чи перечитували не раз

Постійно можу перечитувати «Тореадори з Васюківки» і кожного разу сміятися як вперше. Надзвичайно світла й весела книга, пронизана щирими спогадами про дитинство у селі. А яка жива мова у персонажів! Ідеальна книга, коли хочеться відчути гарні емоції і просто затишно провести час.

Книжка, яка дуже вплинула на вас чи змінила ваші погляди

Коли я вперше взяв у шкільній бібліотеці «Вбити пересмішника», то не міг відірватися. Настільки це майстерна оповідь, настільки живі й переконливі герої. На позір простий стиль, але як же він чіпляє, кожне слово на своєму місці, ні грама фальші. Щира та відверта історія, яка підіймає важливі теми на кшталт рабства без дидактичних повчань, а в найкращих традиціях “показуй, а не розказуй”. Для мене це приклад справді гарної книги, на яку варто орієнтуватися.

Найбільш недооцінена, на ваш погляд, книжка

«Осінь для ангела» Євгена Пашковського. Важко назвати недооціненою книгу лавреата Шевченківської премії, але, як на мене, про неї не так часто згадують. А це абсолютно неймовірно сильний і якісний текст (і складний, еге ж). Пашковський змусив мене по-іншому подивитися на українську мову, на те, наскільки вона глибока, на якому рівні можна володіти словом (але поки що цей рівень мені недоступний).

Книжка, яку ви не читали і в цьому соромно зізнаватись?

«Тигролови» Івана Багряного. Іронічно, що я не прочитав книгу, яку друкують стільки видавництв. Взагалі зі шкільних часів я не сильно багато прочитав класичної української літератури і зараз це потихеньку виправляю.

Три книжки, які ви б взяли собою, якби були змушені переїхати кудись і не могли б забрати всю бібліотеку?

«Дорога» Кормака Маккарті, «Мартін Іден» Джека Лондона та «Про письменництво» Стівена Кінга. Я люблю постапокаліптичний жанр і Маккарті вдалося підняти його на новий рівень. Історія Мартіна Ідена завжди надихала мене, як письменника (ну окрім кінцівки, що ж вже поробиш). «Про письменництво» — це моя улюблена книга Кінга і вона завжди підтримує мене в часи творчого занепаду. Варто її перечитати і відразу з’являється бажання писати.

Яку книжку чи книжки ви плануєте/хочете прочитати?

Дуже чекаю на «Невгавний жарт» Девіда Фостера Воллеса та «Космополіс» Дона Делілло. Це знакові постмодерні твори (скільки разів я вжив слово “постмодерн”?), які українською, на жаль, досі не видавалися.