Новинки Лабораторії: які книжки вийдуть у березні?
Одна з найважливіших книг з менеджменту за останні сімдесят п'ять років; унікальне свідчення дитини, яка вижила у концтаборах смерті; кардинально нова історія книжки та ролі, яку вона впродовж століть відігравала в житті людини; захоплива історія про владу жінок, їхні здібності, силу і рішучість робити те, що потрібно та інші — ділимося з вами добіркою книжок, які вийдуть друком у березні! Детально про кожну новинку від видавництва Лабораторія розповідаємо у матеріалі.
____________________________________________________________________________________________________________
«П'ята дисципліна», Пітер Сенджі
Панівна система управління приречена: часи, коли нездатність скористатися колективним розумом, властивим ефективній спільній роботі, компенсують тяжкою працею, позаду. Це не екологічно і точно не ефективно. А єдиною стійкою перевагою організацій у сучасному світі є здатність навчатися швидше за конкурентів.
Пітер Сенджі доводить, що лідери компаній і організацій, позбуваючись перешкод і стереотипів стосовно навчання і приймаючи нові стратегії, які вивільняють істинні колективні прагнення, допомагають своїм же працівникам досягати високих результатів. Опанування уроків, описаних у «П’ятій дисципліні», допоможе навчитися бачити навколишній світ по-новому, запалити іскру творчості й звільнитися від обмежень та стереотипів усім, хто цього по-справжньому прагне: і компаніям, які працюють за принципами сталого розвитку, і організаціям, що вирішують соціальні проблеми — вуличного бандитизму, зміни систем шкільної освіти, сприяння економічному розвитку чи боротьби з бідністю. А керівники здобудуть знання про п’ять базових складників успіху: постійне самовдосконалення кожного працівника, інтелектуальну модель, загальне бачення, навчання команд і — найголовнішу, п'яту дисципліну, що дасть змогу поєднувати мозаїку миттєвих подій у чітку картину — мислення системами.
____________________________________________________________________________________________________________
«Хлопчик, який намалював Аушвіц», Томас Ґеве
У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.
Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами.
Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
____________________________________________________________________________________________________________
«Піаніст. Надзвичайна історія виживання», Владислав Шпільман
23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення.
Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків.
____________________________________________________________________________________________________________
«Пильнуй її», Жан-Батіст Андреа
Ці двоє не повинні були зустрітися.
Адже у грандіозній життєвій партії Мімо програв — бідний скульптор-коротун, покинутий матір’ю, який володів лише геніальним талантом і перевершив вчителя. І Віола Орсіні — донька багатих аристократів, спадкоємиця престижного роду з П'єтри д'Альби, яка провела своє дитинство в тіні генуезького палацу, надто амбітна, щоб відмовитися від мрії стати льотчицею і змиритися з відведеним їй місцем. Але вони впізнають одне одного з першого погляду і, пов’язані невидимим потягом, присягаються ніколи не розлучатися. І навіть попри люті роки диктатури, коли Мімо стає великим скульптором, працює з фашистами і Ватиканом, їхня любов не згасає. Адже який сенс у славі, якщо їм доведеться втратити одне одного?
І от, на порозі смерті, серед власних творінь, «пильнуючи її» — загадкову статую, яку він сам і створив, Мікеланджело Віталіані готовий повідати власну історію.
____________________________________________________________________________________________________________
«Натура злочину. Підказки, які нам залишає природа», Патриція Вілтшир
Професорка Патриція Вілтшир — судмедекспертка, яка працює на місцях злочинів, збирає зразки, стоїть над трупами в морзі або ж дивиться в мікроскоп у пошуках доказів. Вона брала участь у розслідуванні найгучніших справ про вбивства, серед яких вбивство Сари Пейн, Холлі Веллс і Джессіки Чепмен у Согемі. Патриція не лише допомагає поліції розкривати справи, а й виправдовувати невинних і вибивати зізнання зі справжніх вбивць. І тепер вона готова показати всьому світові, як їй вдається знаходити розгадки найжахливіших злочинів, які тільки можна собі уявити.
У книзі «Натура злочину. Підказки, які нам залишає природа» зібрано загадки і шокуючі докази зі справ професорки Вілтшир, які доводять, що життя і смерть завжди були, є і будуть нерозривно пов'язані. Природа дала нам безладний, недосконалий світ, але її головне завдання допомогти розібратися в ньому, коли ми цього найбільше потребуємо.
____________________________________________________________________________________________________________
«Кишенькова магія», Емма Сміт
Від спростування міфу про те, що верстат Гутенберга був першим друкарським обладнанням, до декоративних подарункових видань, що надихнули жінок брати участь у боротьбі за свободу від рабства. Від книжок у м'якій обкладинці, які стали зброєю під час Другої світової війни, до книжки в пластиковій упаковці, повністю зробленої зі шматочків американського сиру. Викладачка Оксфордського університету Емма Сміт запрошує читачів у літературну пригоду крізь час і простір, де досліджує як, коли й чому людство стало одержиме книжками. Авторка приділяє особливу увагу тому, що називається «книжковістю» — запахам, сторінкам, полям для записів, ілюстраціям на обкладинці тощо.
Упродовж століть книжки мали визначальний вплив на всю історію людства і, можливо, саме тому, попри десятиліття передчасних прижиттєвих некрологів й альтернативи читанню, вони все одно живі.
____________________________________________________________________________________________________________
«Усі персонажі вигадані. Або ні», Юлія Лаба
Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом.
І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?
«Усі персонажі вигадані. Або ні» — це роман про боротьбу з тиском оточення, сміливість виборювати власне щастя і любов. В першу чергу — любов до себе.
____________________________________________________________________________________________________________
«Перша дівчинка», Емі Гармон
Вже понад два десятиліття на землях Сейлока лежить страшне прокляття. Перед смертю, народжуючи позашлюбного сина майбутнього короля, знехтувана і покинута матір Бера, сказала свої останні слова: “Віднині в Сейлоку не буде дочок”. І, занурюючись у темряву, забрала все світло з собою.
Відтепер порятунок країни ліг на плечі сироти Бера — велетня, що виріс серед Хранителів, обдарованого надлюдською силою і добрим серцем, та Альби — першої дівчинки, народженої за майже десятиліття, яка кинула виклик самому королю — жадібному і жорстокому правителю, що збудував свій трон на брехні, вбивствах і зраді. Бер — її охоронець, опікун, найкращий друг, довірена особа і найбільше кохання…
Та чи існує спосіб зняти прокляття так, щоб не знищити самих себе?
