«Вони всі реальні. А деякі списані з моїх колишніх», — презентація роману «Усі персонажі вигадані. Або ні» Юлії Лаби

Як далеко ми готові йти, щоб знайти своє щастя? Якими можуть бути ці пошуки, і що насправді лежить за кожним нашим вибором? Головна героїня роману «Усі персонажі вигадані. Або ні» Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує – і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом. Про письменницьке закулісся і боротьбу за власне щастя говорили на презентації книжки «Усі персонажі вигадані. Або ні» під час Книжкової країни на ВДНГ разом з авторкою Юлією Лабою і букблогеркою Лілією Галкою. Найцікавіше із розмови публікуємо у матеріалі.

Учасники події:

Юлія Лаба — українська письменниця, маркетологиня, авторка роману «Усі персонажі вигадані. Або ні»

Лілія Галка — журналістка в рекламній агенції Promodo, букблогерка, співзасновниця та співавторка телеграм-каналу «Книжкові історії»

__________________________________________________________________________________________________________

Як виникла ідея написати книгу?

Я просто писала про те, що знаю. 

Я часто потрапляла в якісь дивні ситуації (любовні пригоди, назвемо це так) й те, про що розповідала подругам, про це й писала. І коли почалася повномасштабна війна я зрозуміла, що потребую такої історії, що допомогла б мені вийти з однієї реальності й зайти в іншу, де все добре, спокійно. А найбільша проблема — це любовний трикутник. Я хотіла таку історію і шукала її. Знайшла одну — прочитала, другу — прочитала, і все: легенькі книжки закінчилися. І саме тоді я зрозуміла, що з тих уривків, які писала сама, можна теж зробити легку, просту і спокійну книжку. Таку собі нову реальність, яка ще може бути в наших дітей. Де найбільшою проблемою буде любовний трикутник.

Назва книжки дуже інтригує. Чи є серед героїв реальні прототипи і на що ти взагалі натякаєш?

Вони всі реальні. А деякі списані з моїх колишніх. 

Кожен персонаж це реальна людина, а точніше люди. Подруги героїні — це суміш моїх конкретних подруг. Це певні риси їх характерів і реальні історії з їхніх життів. Інколи я хитрувала: наприклад, взяла історію сім'ї колишнього, але наклала це на жінку. Тому у романі насправді немає жодного абсолютно вигаданого персонажа.

Розкажи про Ліну і те, яку трансформацію вона приходить, а також чому ти вирішила описати це саме так?

Ліна — це я 2015-2017 років, а може навіть і 2010, коли ще була одружена і перебувала в дуже токсичних стосунках. 

Якщо чесно, моментами, доки я писала, вона мене дуже дратувала. Хотілося взяти її за шкірки й запитати: «Чого ти так? Чого ти терпиш? Заради чого?». Але я пам'ятаю себе: вона не знає заради чого все це і не розуміє, що може бути інакше. Вона боїться. На неї тиснуть оточення, сім'я, виховання, може навіть друзі. Ніхто не може просто прийти і сказати: «Живи так і буде тобі щастя». Так ніхто не змінюється. Тому трансформація Ліни — ця моя власна трансформація. Це моя історія виходу з токсичних стосунків. Правда в мене все закінчилося не так гарно, як у Ліни. Зараз же я більше Рія, а може навіть трохи Рома. 

Я хотіла показати, що вихід з токсичних стосунків і пошук себе — це не просто. Це шлях, який треба пройти. Це те, що потрібно усвідомити. Я хотіла так підтримати жінок, які перебувають у складних ситуаціях. Це не тільки про токсичні стосунки чи шлюб. Я хотіла показати, що вихід буде нелегкий і не за один день, але він є. Там в кінці точно є гепі енд. 

Чому ти вирішила розповісти про вихід із токсичних стосунків в такому легкому жанрі? 

Так легше сприймати. Коли хтось приходить і каже: «Живи ось так і буде тобі щастя», скоріш за все людина, яка вже має якісь свої моральні установки, просто наїжачиться і попросить аби їй не розказували, як жити.

Особисто мені значно легше все це сприймати з ноткою гумору, самоіронії, сарказму, бо життя буває таким жорстоким, що якщо собі не додати хоч трошки тепла і гумору, то можна просто зійти з розуму.

Що допомогло тобі або ж героїні все зрозуміти й вийти з токсичних стосунків?

Мені допоміг страх. У книжці теж є схожий момент. 

Одного разу я стояла на балконі восьмого поверху і спостерігала за сусідами. Там був «гендель», де проходило весілля, і вийшла щаслива наречена. Я стояла і думала: у неї життя попереду, все тільки починається. А в мене вже все закінчилось. Оце так я буду жити? Оце вся моя реальність?  Мені стало страшно, що ось таким буде все моє життя. Що я буду кожного разу боятися, коли він відчиняє двері. Мене ж це просто знищить. 

Спочатку було важко і страшно, були думки повернутися. Але допоміг страх, а потім і друзі: гумором, підтримкою. Немає де ночувати? Ночуй в нас. Немає де жити? Поживи з нами. Немає грошей? Не хвилюйся, приходь до мене, є борщ, я тебе погодую. І тоді ж я зрозуміла, що супергерой, що просто от візьме і врятує, не з’явиться. Але в кожній людині, яка мене оточує, є маленька часточка цього супергероя. Вони в потрібний момент прийдуть і дадуть те, що мені потрібно. 

Я вірю в те, що нічого не буває випадково. Іноді янголи приходять в різних особах і з різними вчинками, навіть деколи дуже дивними і, здавалося б, недоречними. Але повірте, це потрібно.

Як ти створювала друзів Ліни?

Просто в мене фантастичні друзі. І всі друзі Ліни — це насправді мої друзі. І я точно знаю, що у деяких вчинках, жартах, словах чи навіть життєвих позиціях вони впізнали себе. 

З чоловіками мені не дуже щастило, а от з друзями, справді, дуже пощастило. Вони мої персонажі. Завдяки їм і з'явилася ця книжка. 

Що б ти ще хотіла донести цією історією до читачів?

Я вже була у психотерапії тоді, коли серйозно взялася за написання книжки. І деякі сенси я туди заклала не зовсім свідомо. 

Якось на терапії у мене запитали, чим я займаюся. Книжку пишу, їсти роблю, граюся з дитиною, мама вирішила кабачки посадити. Аж раптом знову питання: «А де в цьому ти?». Але ж ось: книжку пишу, їсти готую, з дитиною граю, персонаж має вийти цікавий — ось у цьому я. Терапевтка сказала: «Не важливо, що ти робиш і чим займаєшся, головне аби в тому була ти». Тому в цьому романі з різними персонажами, я хочу показати, що не важливо, яку модель життя ви собі оберете: бути домогосподаркою чи бізнес-леді, у стосунках чи ні — це все не важливо. Важливо, щоб там були ви і це було для вас. Не зосереджуйтесь на місцях, де вас немає. Всюди шукайте себе. 

Де б ви не були, головне, щоб там були ви.

Що наостанок ти б хотіла побажати читачам?

Я просто хочу, щоб ця книжка принесла вам спокій. Я знаю, в який час ми живемо. Сподіваюся, що ви візьмете її і на кілька годин, а можливо й на день-два вам стане спокійно, добре і ви повірите, що ще так може бути.

__________________________________________________________________________________________________________