Принцип «живої черги» більше не актуальний. Як 21 століття змінює правила власності.
У 21 столітті суспільні тенденції змінюються з нечуваною швидкістю. Люди намагаються організувати свій час так, аби витрачати якомога менше часу даремно. Не дивно, що й правила власності, за якими люди жили століттями, трансформуються. Таких змін зазнає зокрема й принцип «живої черги», знайомий кожному з нас.
Пропонуємо уривок із книжки «Моє» про те, чому зараз не обов’язково годинами стояти в черзі, аби першим увійти на омріяну подію.
«Найцікавіша безплатна вистава, яку можна переглянути у Вашингтоні, округ Колумбія, — це та, що відбувається в залі Верховного суду. Приміщення судової зали вражає своєю розкішшю й водночас стриманістю, до того ж ви сидите лише за якихось кілька метрів від найкращих суддів країни і слухаєте виступи найуспішніших захисників Америки.
Це демократія у її найвищому вияві — відкрита й доступна для всіх і кожного. Якщо ви бажаєте стати свідком того, як вирішують долі, то вам сюди. Але є єдине «але»: прийти потрібно якомога раніше, адже для сторонніх глядачів у залі виділено лише 100 місць, які розподіляють за принципом живої черги. Щоб посидіти на найгучніших засіданнях, люди займають чергу за добу, а то й більше, а також озброюються розкладними стільцями, спальними мішками, пледами й павербанками для підзарядки смартфонів. За справедливістю в черзі, як правило, наглядають самі її учасники — поліцейські біля будівлі Верховного суду відмовляються таким займатися. Якщо ви раптом захочете до туалету, вам потримають місце. Учасники черги також пильнуватимуть охочих пройти без черги або провести друзів. Будь-хто, хто вирішить ризикнути, почує у свій бік обурені вигуки: «Без черги не лізти!» або: «Кінець із того боку!».
Та коли час відкриття зали судових засідань наближається, відбувається щось дуже дивне. Брудні та стомлені учасники черги, які зайняли її одними з перших, поступаються своїми місцями доглянутим чоловікам і жінкам у дорогих костюмах. Останні заходять до зали й займають найкращі місця, натомість тих, хто зайняв чергу першими, навіть до будівлі не пускають. Що ж тут відбувається?
А відбувається тут, любі читачі, серйозний бізнес.
Щодня дедалі поширенішою стає практика, коли зацікавлені особи наймають безробітних і безхатченків, щоб ті стояли замість них у черзі, й так забезпечують собі місце в перших рядах. В останні кілька хвилин перед відкриттям дверей будівлі з вигравіюваним написом «Правосуддя рівне для всіх» виснажені кількагодинним очікуванням учасники черги продають свої місця грошовитим клієнтам, яким бракує часу й бажання довго стояти.
Заповзяті стартапери через свої вебсайти на зразок Linestanding.com, Skip the Line та Washington Express можуть за такий пільговий прохід узяти з одного клієнта до 6000 доларів, хоча бідолахам, які годинами чекають під дощем чи палючим сонцем, перепадає з цього мінімум.
Місця в чергах продають не лише до Верховного суду, а й на відкриті слухання в Конгресі, під час яких затверджують законопроєкти і ухвалюють закони. Раніше на слухання безкоштовно могли потрапити всі охочі, а сьогодні там перебувають лише юристи й лобісти, кожен з яких виклав кругленьку суму за місце в черзі та не прочекав у ній ані хвилини. Такі самі зміни відбуваються й у чергах на отримання нових паспортів до місцевих держустанов або дозволів на будівництво до мерії.
Платні черги стають популярними й у приватному секторі. Якщо ви готові заплатити, то першим зайдете до магазину Apple, щоб придбати новісінький айфон, першим приміряєте нову колекцію одягу в Supreme, першим отримаєте найкращі квитки на прем’єру бродвейської вистави або навіть найкращі місця на одній з нью-йоркських вулиць, щоб подивитися парад до Дня подяки. Один із таких бідолах, якого найняв стартап sold (Same Ole Line Dudes), прочекав у черзі на кастинг до мегапопулярного реаліті-шоу про стартапи Shark Tank аж 43 години. Щось нам підказує, що Роберт Семюель, той самий кмітливий стартапер, який і заснував компанію sold, показав би себе на цьому кастингу набагато краще, ніж якийсь невідомий хлопець із Колорадо, який заплатив Семюелю за місце в черзі.
Як узагалі сприймати всю цю гонитву за перші місця в черзі? Багатьом таке може здатися виявом глибокої несправедливості й дискримінації
У 2015 році одна розчарована жінка понад добу простояла в черзі до Верховного суду, у якому мали вирішити долю одностатевих шлюбів, але так і не змогла туди потрапити, а тому обурено вигукнула: «Багаті білі платять бідним чорношкірим за місце в черзі? А що нового?». Водночас такий бізнес, можливо, є досить позитивним явищем — це капіталізм у його найкращому вияві: нові робочі місця, яких раніше не було, робота для програмістів, що пишуть сценарії для ботів, а також підзаробіток для бідних і безхатченків, які можуть постояти в черзі за гроші.»
Майкл Геллер та Джеймс Зальцман руйнують ще багато звичних уявлень про власність у своїй книжці «Моє», де описують найкурйозніші випадки, пов’язані з володінням. Чому «мій дім – моя фортеця» спрацьовує не завжди? Чому лише фізичного володіння річчю недостатньо, аби вважатися її власником? Про все це можна дізнатися у книжці.