«П’ять хвилин із книжкою»: Маріанна Ільченко про переклад «Шлях ріки» Шеллі Рід
Переклад — один із найважливіших етапів роботи над іноземними виданнями, адже саме перекладач стає диригентом симфонії книжки: задає їй ритму, тону й звучанню, який має бути суголосним із оригіналом. Рубрика «П’ять хвилин із книжкою» присвячена людям, які закохують чи змушують нас ненавидіти героїв книжки, дають їм голос, формують із написаного світу нову реальність. Саме завдяки роботі перекладачів на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською мовою. У цьому випуску — інтерв'ю із Маріанною Ільченко, перекладачкою книги «Шлях ріки» Шеллі Рід Яким є процес перекладу, що найскладніше і що приносить найбільше радості — найцікавіше із розмови публікуємо у матеріалі!
Як книжка впіймала вас «на гачок»?
Для цієї книжки це виявилося нескладним завданням. Це моя дебютна робота в ролі перекладачки художньої літератури. Дуже хотіла випробувати свої сили саме в художньому перекладі, тому взялася за справу без довгих вагань і роздумів, а прочитавши опис до роману, одразу зрозуміла, що це «метч», кохання з першого погляду. Захоплююча історія непростого життя, здавалося б, простої дівчини. Історія жіночої сили та слабкості, кохання та зради, втрат і здобутків. І все це на тлі прекрасної природи.
Розкажіть про цікаві новотвори/неологізми, над якими ви працювали у цій книжці?
Ця книжка абсолютно не про новотвори та неологізми. Вона написана в кращих традиціях класичних любовних романів, тому вражає читачів не якоюсь складною, хитромудрою мовою, а саме почуттями та емоційною напругою.
Поділіться найскладнішим моментом перекладу, який майже (або точно) довів вас до сказу? (розкажіть про те, що під час перекладу принесло найбільше болю)
Як можна зрозуміти зі сказаного вище, у технічному плані переклад дався мені досить легко. Плакати мене змушували не заплутані речення і незрозумілі слова, а сама оповідь, сповнена перипетій і трагічних моментів.
Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?
Сподобалося те, що відчувала себе навіть радше не перекладачкою, а читачкою. А так буває не завжди. Часом сюжет настільки захоплював, що хотілося швидше дізнатися, а що ж із героями буде далі, тому могла перекладати кілька годин поспіль без перерв.
Якби повернути час назад, чи погодилися б ви перекладати цю книжку знову?
Так само, не роздумуючи) Гадаю, кращої книжки, аби почати перекладацький шлях у художній літературі, годі й шукати.
